краєзнавча замальовка
«Над усією Іспанією безхмарне небо!» — кодовий сигнал про початок Громадянської війни прозвучав по радіо 17 липня 1936 року. Відтак заколотники-націоналісти на чолі з генералом Франсіско Франко почали військові дії проти Республіканського уряду, що переміг на виборах за два роки до цього. Громадянська війна в Іспанії спричинила гостру міжнародну кризу. Радянський Союз підтримав республіканців, а Німеччина й Італія - націоналістів. Комінтерн формував для допомоги республіканцям «інтербригади» з добровольців. Уряди Франції та Великобританії офіційно трималися осторонь. До весни 1937 республіканські сили відбили наступ франкістів на Мадрид, проте втрати росли, в тому числі і серед мирного населення. Мало того - союзні франкістам німецькі та італійські військово-повітряні сили почали втілювати в життя доктрину Дуе, що передбачала масовані бомбардування міст з мирним населенням, для деморалізації країни.
Можна сказати, що всі жахи авіабомбардування були вперше випробувані на містах Мадрид і Герніка. Іспанський республіканський уряд погодився на евакуацію дітей із зон бойових дій. Всього було евакуйовано близько 34 тисяч дітей - до Франції, в Мексику, до Великобританії і в Радянський Союз.
Влітку 1938-го судно «Ciudad De Tarragona», під републіканським прапором, прибуло з порту Картахена в Одесу. Цей корабель згодом перейменують на «Львів» . Цим судном керував іспанський капітан Родріго Ернандес. Судно доставило іспанських дітей-сиріт. Частина дітей була направлена в Херсон і розміщена в дитбудинку №7 на вул. Суворова, 38 в ті часи вулиця 1-го Травня.
Ця подія сколихнула місто. Жоден мешканець Херсона не залишився байдужим. Всім хотілося побачити дітей, проявити турботу, віддати їм тепло і ласку свого серця. Навколо огорожі дитячого будинку майже цілодобово стояли натовпи народу, вони передавали дітям через огорожу іграшки, ласощі.
Аналізуючи список «Україна. Дитячий будинок №7. Херсон, вулиця 1 Травня по відомостями 1939 року », який датується 1 жовтня 1942 роком дізнаємося, що він містить 6 листів. Має заголовок «Список вихованців Херсонського Будинку Іспанських дітей, які перебувають в даний час», містить 107 прізвищ, які розташовані в алфавітному порядку до 100-го, але 100 номер прописаний двічі, мабуть помилково, а потім шість прізвищ дописано вже не в алфавітному порядку. З цього списку хлопчиків -39, а дівчаток - 68. Під номером 43 викреслять хлопчик Гарсія Ломбардія Фаустіно, який навчався в 6 класі, і йому було 15 років. Причина виключення зі списку не вказана. Вік дітей від 9 до 19 років. Список підписаний виконуючий обов'язки директором Тімошенко Аллою Семенівною, яка згодом зайняла посаду завуча. На трьох аркушах стоїть підпис старшого вихователя Морено Хосе. Незабаром директором цього закладу став Анатолій Васильович Кравченко, колишній капітан, він був чоловіком мужнім, добрим серцем. Він дбав про своїх підопічних, як про власних дітей. Викладачами та вихователями дітей були іспанці та вчителі з Херсона: Тимошенко, Мудролюбова, Агарков та інші. Вони викладали російську мову і літературу, фізику, географію, математику. З метою швидкого вивчення російської мови іспанські діти відвідували сім'ї робітників, спілкувалися з городянами. Старшокласники відвідували уроки російської мови і літератури в школі №14 (нині гімназія №20).
Молодшою групою, яка складалась з дітей віком від 3 до шести років опікувалась херсонська вихователька Лохновська А.І. Про цей період свого життя вона залишила спогади, які зберігаються в херсонському архіві. Надаємо уривок цього документу: «Я в цей час працювала вихователькою в дошкільному дитячому будинку «Дзвіночок». У 1938 р в вересні мене викликали до міського комітету комсомолу і секретар міськкому мені сказав, що є рішення бюро направити мене в іспанський дитячий будинок на посаду виховательки в дошкільну групу. Спочатку мені було боязно, чи впораюся я, не знаючи мови і звичаїв. Але коли я прийшла в дитячий будинок, директор дитячого будинку Кравченко Антон Васильович і завуч Тимошенко Анна Степанівна розповіли мені, хто ці діти, що багато хто з них вже круглі сироти. Цим дітям необхідна була щира материнська любов, турбота, увага, тепло і ласка, щоб відвернути їх від туги і переживань від розлуки і втрати рідних і близьких. Багато доводилося докладати зусиль, терпіння, щоб вивчити характер і зрозуміти кожну дитину окремо і весь колектив дітей, увійти до них у довіру, зацікавити їх. Труднощами в роботі було те, що я не знала іспанської мови, а діти - російської. На весь дитячий будинок була одна перекладачка Федорова Лідія Петрівна ...»
Вихователі дитячого будинку, вивчали іспанську мову, у гуртку яким керувала Мудролюбова Ольга Василівна. Вона добре знала іспанську мову. Іспанські діти були дуже товариськими і доброзичливими, вони швидко здружилися із школярами Херсона, і це полегшило і прискорило вивчення і розуміння ними російської мови.
Маленькі діти дуже любили заняття у гуртку «Умілі руки». Вони дуже любили працювати з глиною, папером, грали в рухливі і настільні ігри, здійснювали прогулянки, спостереження в природі, на річці. Кожна дитина могла знайти собі заняття до душі і бажанням. Для старших дітей були організовані гуртки рукоділля, вишивання, в'язання, спортивні гуртки, гуртки фото, стрілецький та вивчення абетки Морзе, а також були слюсарні та деревообробні майстерні.
У дитячому будинку була хороша художня самодіяльність, керував вихователь іспанець Хосе Морено. З художньою самодіяльністю часто виступали на підприємствах, в Палаці піонерів, у військових частинах, в театрі. Діти любили співати російські пісні, не дивлячись на те, що їм було дуже важко вчити текст пісень. Любили слухати і читати вірші і казки Олександра Пушкіна, Миколи Олексійовича Некрасова.
Старші діти щодня ходили дивитися карту бойових дій в Іспанії, яка була вивішена біля будівлі по вулиці Суворова, 18, і де розміщувалася організація Осоавіахима - авіаційна школа.
У 1941 після закінчення навчального року, 10 червня, дитячий будинок - колектив дітей і співробітників виїхав в Цюрупинськ на відпочинок в піонертабір біля лісу. У таборі були організовані цікаві походи, ігри. Діти відпочивали, фізично міцніли, гартувалися. Херсонці настільки вдало організували життя іспанських дітей, що з Києва звернулися до директора і викладачів школи з проханням, дописати про їхній досвід для поширення його в дитячих будинках іспанських дітей в Києві, Одесі, Євпаторії. Але завадила війна. За розповідями Анатолія Васильовича Кравченка, завдяки налагодженим відносинам, 9 серпня 1941 року, в найважчих умовах війни, вдалося дуже швидко підготувати весь персонал і самих дітей до переїзду в тил. Рішенням Міської Ради та евакуаційної комісії міста Херсона Миколаївській області 112 дітей і 10 дорослих іспанців разом з обслуговуючим їх персоналом (42 людини) і їх сім'ями (65 осіб), всього 229 чоловік, необхідно евакуювати в місто П'ятигорськ (Північний Кавказ).
18 серпня 1942 року, коли німецькі орди підходили до Ставрополя, була дана вказівка дитячий будинок евакуювати. Евакуація була дуже важка, транспорту не було, довелося з П'ятигорська до станції Холодна йти пішки. У Лермонтовці на горі Машук німці висадили десант, треба було швидко йти ...
З Махачкали дитячий будинок був перевезений в Красноводськ, а звідти потягом прибули в Барнаул Алтайського краю. З Барнаула дитячий будинок на машинах був вивезений і розміщений в Залесовському районі, в с. Тундіріха ...
Більшість іспанських дітей незабаром повернулося на Батьківщину.
