«Родове гніздо романтичного барона»

У квітні виповнилось 160 років від дня народження засновника всесвітньо відомого заповідника «Асканія-Нова» Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна. Про нього написано мало, але зі скупих рядків, залишених сучасниками – знаменитим мандрівником, другом і соратником Пржевальського – Петром Кузьмичем Козловим, професорами-біологами, які довго працювали в Асканії – Фортунатовим і Зава стає ясно, що Асканію створили   ні  панська забаганка, ні каприз багатія. Вона народжена довічною пристрастю, науковими інтересами дослідника природи, великого знавця життя птахів і звірів. Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн був одним з піонерів охорони природи. Він народився  16 квітня 1863 року в Асканія-Нова. Фрідріх був першим у сім'ї із семи дітей. Батька втратив рано і його вихованням зайнялася мати, Софія Богданівна, жінка розумна та освічена, подруга Айвазовського, Л.М. Толстого, засновниця між народного порту Хорли (від тюркського «гюг» – «сніжний»). Любов до природи Фрідріху прищепив рідний дідусь і вчитель – француз Конрадс. Кажуть, усьому початком став зяблик, подарований хлопчику у день десятиліття. Але одна маленька пташка – це ще не зоопарк, не заповідник.

Початкову освіту він здобув у Херсонській гімназії. Власний вольєр 11-річний Фрідріх отримав від батька у подарунок за успішні вступні іспити до цього учбового закладу. Гімназистом, герой нашої розповіді, проводив багато часу на пташиних базарах або ж у плавнях Дніпра разом із птахівниками та мисливцями. Він був одним із найкращих учнів гімназії. Після закінчення гімназії Фрідріх вступив до Новоросійського університету в Одесі, а з другого семестру 1882 року перейшов на медичний факультет Дерптського (Юр’ївського) університету, де вивчав природничі науки. Відповідно Асканія-Нова в цей час використовувалася для того, щоб збирати нові відомості про степ та його мешканців. Навчаючись у університеті під час канікул Фрідріх відвідав майже всі зоопарки Європи, де знайомився з акліматизацією та утриманням тварин, вів переговори та укладав угоди з фірмами на закупівлю звірів та птахів. У 1889 році він відвідав Всесвітню виставку в Парижі, де познайомився з відомим ученим Сент-Хіліром. «У Вас, - сказав йому співрозмовник, - щасливо поєднуються любов до природи, знання, енергія та наявність необхідних засобів для виконання ваших планів!». Повернувшись після навчання до Асканії-Нової, Фальц-Фейн почав втілювати свої задуми. Для збереження та збільшення чисельності рідкісних видів Фрідріх Едуардович розпочав нововведення, зокрема вільний випас у степу та напіввільне утримання тварин у просторих вольєрах. Спочатку мати Софія Богданівна і керуючий маєтком Подоба чинили опір природоохоронним починанням Фрідріха. Ставши повновладним господарем Асканії, Фрідріх одразу вигнав Подобу та повністю підпорядкував господарські інтереси природоохоронним та науково-біологічним. Так з'явився перший у  імперії степовий заповідник. Пізніше мати зрозуміла і схвалила пристрасть сина. З 1897 році він створює зоопарк і дендропарк, з 1898 - природний музей.

Найбільша цінність у цих краях – вода. І для поливу було пробито 70 метрові свердловини, з яких за допомогою потужного насоса викачувалося по 300 тисяч відер води щодня. Пізніше Фрідріх Едуардович провів до Асканії водопровід, телеграф, телефон, електричне освітлення, збудував пошту, лікарню, створив велику бібліотеку. Господар Асканії був дуже суворий. Слово його було у заповіднику законом. Але він і зробив те, що не вдавалося жодному європейцю. У його зоопарку мешкало 58 видів ссавців, 154 види птахів (добра половина доставлена з інших континентів) – всього близько двох тисяч тварин. Розповідають, товсті ручні дрохви (дуже полохливі і недовірливі птахи, які дуже важко розмножуваються в неволі) бігали за ним як індики, смикали за одежу, вимагаючи ласощів.   Було в нього і перше кохання – Серафима, яка  трагічно загинула, після її смерті Фрідріх так і не одружився. Про їх стосунки розповідає одна з легенд. Кажуть, що на сезонному ярмарку в Каховці для маєтку Фальц-Фейнів було найнято молоду покоївку. Незабаром вона підкорила серця двох братів - Фрідріха та Густава, обравши першого з них. У цей час керуючий, викритий Фрідріхом у розкраданнях, влаштував замах, підклавши в камін вибуховий пристрій. Серафима загинула, Фрідріха вдалося врятувати, а Густав від горя збожеволів. На згадку про кохану Фрідріх Фальц-Фейн встановив мармурову статую при вході в Старий парк.

Політ  фантазії Фрідріха, енергія думки та сила волі були чудові та недосяжні. Він вирішує повернути у степи її споконвічних мешканців і добивається свого, чого б йому це не вартувало: в Асканії паслися сайгаки, гніздилися степові орли, дрохви та стрепети, рили нори байбаки. Його ботанічний парк довгий час був мовчазним: лісові птахи пролітали повз. Він тисячами ловив їх на прольотах, приманював гніздами. Навіть у житлових будинках цеглу клали по-особливому, з нішами для шпаків. І незабаром парк наповнився пташиним гамом. Фальц-Фейн одним із перших і імперії став кільцювати птахів, ще на початку 1890-х років.   Його родина також була відома як кіннозаводчики, тому герб Фальц-Фейнів містить зображення кінської голови.  Фрідріх Едуардович поставив собі за мету повернути в українські степи дикого коня замість тарпана, який на той час уже був знищений як вид. Фальц-Фейн організував три експедиції до Монголії. Наслідком його активної позиції стало збільшення популяції коней Пржевальського в зоопарках світу, стадо яких через століття зросло до 400 коней. З початку Першої світової війни було видано низку «антинімецьких» указів: вся німецька власність ліквідувалася, німцям заборонили говорити рідною мовою, збори більш ніж двох німців оголошувалися поза законом. Коней конфісковували, свиней реєстрували, поштових голубів змушували переписувати, а запускати їх заборонялося. Хазяїн Асканії відчув за собою стеження. Незважаючи на різні перепони і, перш за все, закон «проти німецького засилля", прийнятий в 1914 р, Фальц-Фейн перетворює свій маєток на справжній науковий інститут: дістає дорогі прилади, виписує літературу по  природознавству, організовує музей, велику бібліотеку, кілька лабораторій, запрошує працювати відомий вчених: Й.Пачоського, А.Браунера, І.Іванова, Н.Клепініна, М.Іванова, П.Козлова, Мокржецького. Чотириногі вихованці Фальц-Фейна беруть участь у різних виставках, приносячи славу Асканії та медалі її власнику. У грудні 1913 р. він брав участь у першій у світі виставці з охорони природи, організованій харківським ботаніком Талієвим. На початку 1917 р. Фрідріх Едуардович вирушає до Москви. Там він бере участь у створенні Товариства охорони навколишнього середовища. А ще він мріє відкрити лісовий заповідник у своєму білоруському маєтку Налібоки, де на той час ще водилися бобри. Після жовтневого перевороту в країні починається хаос. За підтримки Тимчасового уряду в Асканію був направлений комісаром ботанік І. К. Пачоський, а в грудні 1917 р. - мандрівник П. К. Козлов, зусиллями яких унікальну пам'ятку природи дивом вдалося вберегти від розгрому. А ось білоруський маєток Налібоки Фальц-Фейну зберегти не вдалося. Там були вибиті всі бобри, понівечено стародавній ліс. Господаря заповідника у Москві заарештовують більшовики за підозрою у шпигунстві на користь Німеччини. У в'язниці із ним трапляється перший інсульт. Після кількох місяців у Бутирській в'язниці завдяки протестам вчених біологів Фрідріха Едуардовича звільняють. Не ставши ризикувати, він одразу їде до Німеччини. Десь якийсь час живе в Берліні, беручи участь у роботі природоохоронної комісії професора Конвенця. Однак здоров'я стає все гіршим і гіршим. Після звістки про смерть матері через хворобу серця Фальц-Фейна поміщають у санаторій професора Даппера в Бад-Кіссінгені, де 2 серпня 1920 року він  раптово помер від серцевого нападу. Поховали його в Берлині на цвинтарі «Дванадцяти Апостолів». Пізніше брат Володимир поставив на могилі пам’ятник. До підніжжя його поставили дві скульптури степових орлів, яких покійний дуже любив, а вічнозелені троянди, що завжди росли перед будинком Фрідріха, прикрасили свіжу могилу. На пам’ятнику Було викарбовано напис: «Тут спочиває знаменитий творець «Асканії-Нова».