Маркович Дмитро Васильович
(7.11.1848 – 9.12.1920)
прозаїк, публіцист, державний та громадський діяч
Дмитро Маркович народився 7 листопада (за старим стилем – 26 жовтня) 1848 року в сім’ї державного службовця в Полтаві. Дитинство пройшло у селі Локотки Глухівського повіту Чернігівської губернії. Там ще малим хлопцем він познайомився зі своїм дядьком Опанасом Марковичем та його дружиною – письменницею Марко Вовчок. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії.
1862 року сім’я переїхала до Росії, у Вологду, де юний Дмитро продовжив навчання вже у місцевій гімназії. 1866 року він став вільним слухачем медичного факультету Київського університету, у 1868-му вступив до Юридичного ліцею у Ніжині, а незабаром перевівся на юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі, який закінчив у 1873 році. Відтоді працював у системі правосуддя – переважно на півдні України.
Перед Дмитром Марковичем проходили численні представники низів, скривджені соціальним лихом, так звані «злочинці». Він пильно приглядався до їхнього життя, нарешті, взявся за перо. Так, на межі 1870–1880 років, розпочав літературну діяльність, хоча перші літературні спроби письменника припадають на студентські роки. Творив під псевдонімами Волиняк, Гайдабура, Марківчанин, Оленин. Писати починав російською мовою.
Дебют молодого письменника відбувся у 1880 році, коли в часописі «Новое время» було опубліковане оповідання «Неудачный». Згодом вийшли друком оповідання «Дурак», «Маленькое недоразумение», «Иван из Буджака». Щоправда, в різних джерелах існують хронологічні розбіжності в датах публікацій ранніх творів Марковича, тому ці важливі бібліографічні відомості ще потребують вивчення.
Оповідання Марковича читались із захопленням. В них приваблювала правда соціальної дійсності, зігріта добрим серцем письменника. Перед читачем проходили вражаючі картини бідування наймитів, заробітчан, знеможених тяжкими умовами життя, доведених до відчаю, до злочину.
У 1870-1880-х роках Дмитро Маркович обіймав посаду товариша прокурора Єлисаветградського окружного суду у Херсонській губернії. Це був період його активної українофільської діяльності пліч-о-пліч з Олександром і Софією Русовими, Теофаном Василевським, Олександром Волошиновим, Іваном Тобілевичем, Андрієм Грабенком та ін.
Коли активістів українофільського гурту було заарештовано, втручання Марковича полегшило їхню долю. В’язнів звільнили з тюрми та відправили у заслання до Херсона, де, незважаючи на утиски, вони продовжили просвітницьку діяльність, створивши Херсонський гурток під керівництвом Олександра Русова. Сюди ж у 1885 році перевели і Дмитра Марковича – помічником губернського прокурора.
Херсонський період життя Дмитра Васильовича позначений активною громадсько-просвітницькою роботою у складі місцевого українофільського гуртка Русова, який поклав початок українському просвітницькому руху на Херсонщині.
Дмитро Маркович разом зі своєю дружиною Оленою Іванівною був ініціатором та організатором видання літературного альманаху «Херсонський белетристичний збірник «Степ», перший номер якого вийшов друком у Петербурзі у 1886 році. Щоправда, ідея випуску альманаху виникла у Дмитра Марковича ще у Єлісаветграді. Офіційним видавцем збірника стала дружина письменника. Це було, як грім серед ясного неба, адже тоді діяв сумнозвісний Емський указ 1876 року, згідно з яким будь-яке видання книжок українською мовою заборонялось. Проте, і Дмитро Маркович виявився не із слабкодухих.
Зараз важко собі уявити, скільки сил та енергії довелось докласти усім, хто був причетний до виходу в світ першого «Степу». А ще слід згадати, як в умовах жорсткої цензури налагоджували зв’язок з видавцями дружина Марковича Олена Іванівна та громадська діячка Софія Русова. Вирішено було звернутися до українського письменника і видавця з Санкт-Петербурга Данили Мордовця. Як колишній урядовець і цензор, він посприяв «степівчанам», використавши свій авторитет на користь видання.
До альманаху увійшли твори не лише херсонських просвітян, а й авторів з інших куточків України. Сам Дмитро Маркович дебютував у ньому оповіданнями українською мовою. Добірку письменника склали чотири оповідання, написані на матеріалі кримінальної практики автора: «Иван из Буджака», «Два платочки», «Шматок», «Омелько Каторжний». Перед читачем постають не стільки злочинці, скільки зневажені суспільством люди, що ступили на слизьку стежку під тиском лихих обставин життя.
Вихід у світ альманаху «Степ» стало тоді дуже помітним явищем не лише в Херсоні, адже в Україні, як про це вже говорилось вище, діяли жорсткі антиукраїнські урядові акти. Виходячи з того, що цензурний комітет лагідніше ставився до колективних збірників, ніж до рукописів окремих творів, альманах вийшов у світ, проте, низка творів з нього таки потрапила під гриф «к напечатанию не дозволять». Рецензентом видання виступив Іван Франко. Згодом всі, хто був причетний до випуску та розповсюдження «Степу», зазнали переслідувань з боку влади. У 1887 році Херсонський гурток було заборонено. Самого Дмитра Марковича за зв’язок з прогресивною українською громадою Херсонщини та активну літературну діяльність, яка занепокоїла владу, у 1888 році було переведено на службу до Катеринодара (Кубань), а наступного року – до Польщі.
Нині один примірник «Степу» 1886-го року зберігається у фонді краєзнавчого відділу Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара.
Характерними для письменника були теми взаємин інтелігенції та народу, трагічної долі «маленької людини», криміналізації українського села та міста, а також національні мотиви. Одним з перших в українській літературі звернувся письменник до теми трудової еміграції (оповідання «Бразиліяне»).
Як літератор Дмитро Маркович залишив невелику за обсягом, але оригінальну, наповнену глибоким змістом спадщину: збірку оповідань «По степах і хуторах» (1899, 1908, 1929, 1991), двотомник «Твори» (1918-1919) та численні публікації в періодичних виданнях. Він став творцем кримінального оповідання в українській прозі. Серед літературних творів на юридичні теми – «Судова помилка», «Замах на вбивство жінки», «Збройний напад», спогади судового слідчого «З давно минулого» та ін. Є автором нарисів, мемуарів, спогадів, а також п’єси «Не зрозуміли», над якою почав працювати ще під час перебування в Херсоні, а закінчив у Катеринодарі. Ця п’єса – єдиний драматичний твір у доробку письменника.
У своїй творчості Дмитро Маркович використав матеріали з херсонського життя, створив колоритні образи тавричан, навів описи природи таврійського краю. Як, наприклад, в оповіданнях «Шматок» та «У найми» – про трагічні долі дітей-злидарів.
Одне з найвідоміших оповідань «У найми» – вражаючої сили твір, який видавався шість разів – про чорну безвихідь життя селян. Бідування вдови-селянки з п’ятьма дітьми, поневіряння чотирнадцятирічного сина по наймах у херсонських колоністів і, нарешті, проводи в найми доньки, під час яких дівчинка замерзає в степу, – показані письменником з винятковою майстерністю. Оповідання вийшло друком у Санкт-Петербурзі окремою книжкою у 1891 році.
У 1900-му році Дмитро Васильович залишив державну службу та оселився у Волинській губернії. Тут він продовжив культурно-освітню діяльність та став одним із фундаторів вітчизняного кооперативного руху. У 1913-му році переїхав до Вінниці, не залишаючи справу розбудови споживчої кооперації.
Громадсько-політична діяльність Дмитра Марковича на Вінниччині в роки національно-визвольної боротьби 1917-1920 років набула всеукраїнського значення. За сприяння Марковича місцева влада прийняла постанову «Про націоналізацію міських початкових шкіл», де передбачалося ввести рідну мову в усіх місцевих школах. Також Дмитро Васильович редагував тижневик «Подільська Воля».
Текст ІІІ Універсалу Центральної Ради, яким у листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку, у Вінниці озвучив саме Дмитро Маркович. Він закликав підтримати цей історичний документ, що й було виконано. Дмитро Васильович став одним з найпопулярніших громадських і політичних лідерів. В період Української Центральної Ради був старшим прокурором Генерального суду (Київ), згодом – Генеральним суддею УНР, за Гетьманату – членом сенату. У лютому-квітні 1919 року був міністром юстиції УНР. За короткий термін його каденції була прийнята низка важливих для місцевих громад рішень та законопроектів.
У 1919 році майже сім місяців Дмитро Маркович перебував у більшовицькому, згодом денікінському, полоні в Одесі, куди поїхав у справах. Того ж року в пресі він надрукує спогади «З полону до дому», де опише своє перебування в полоні та втечу з нього.
Повернувшись до Вінниці, яку в січні 1920-го захопили більшовики, знову потрапив під їхній контроль. Перед самою смертю письменника його рукописи було конфісковано. Помер Дмитро Васильович Маркович у Вінниці 9 грудня 1920 року.
У радянський період ім’я Дмитра Марковича було викреслене з української літератури через його політичні погляди та діяльність у часи національно-визвольної Української революції. Лише в новітню добу української незалежності увага до його імені значно зросла. Гідною даниною пам’яті письменника-просвітянина є відновлення в Херсоні у 1991 році альманаху «Степ», який щороку тішить поціновувачів художнього слова у Таврійському краї. Значна частка досліджень літературної творчості митця належить науковцям з Херсонщини. Також у Херсоні на його честь названа вулиця.
Твори
Два платочки ; Шматок ; Омелько Каторжний ; Иван из Буджака : [оповідання] / Дмитро Маркович // Степ : Херсон. беллетрист. сб. – Херсон ; СПб., 1886. – С. 235-268.
Замах на вбивство жінки : [оповідання] / Дмитро Маркович // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття: в 4 кн. / упоряд., ред. В. Яременко. – Київ, 2001. – Кн. 1. – С. 536-545. – В змісті також: Коротка біографія Д. Марковича.
Іван з Буджака ; У найми (Образок з життя Дніпровського повіту 1887 – 8 року): [оповідання] / Дмитро Маркович // Українська новелістика кінця ХІХ – початку ХХ ст. : оповідання, новели, фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі) / [редкол. : І. О. Дзеверін (голова) [та ін.]]. – Київ, 1989. – С. 28-42. – (Бібліотека української літератури).
По степах та хуторах : оповідання. Драма. Спогади / Дмитро Маркович ; [упоряд. О. Є. Засенко]. – Київ : Дніпро, 1991. – 554 с.: іл.
Твори. У 2-х кн. / Дмитро Маркович. – Київ : Дзвін, 1918-1919.
Зміст І кн.: Іван з Буджака ; Два платочки ; Шматок ; Омелько Каторжний ; На Вовчому хуторі ; У найми ; Він присягав ; Невдалиця ; Бразиліяне ; Маленьке непорозуміння ; Сюрприз ; На свят-вечір ; Не зрозуміли: комедія на 4 дії ; Final
Зміст ІІ кн.: Лист до читача ; Весна ; Бунт ; З давно минулого ; Мій сон.
Про нього
Дмитро Маркович і наша сучасність / Галина Немченко // Вісник Таврійської фундації (осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : Немченко І. (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херон, 2008. – Вип. 5. – С. 264-266.
Про обласну наукову конференцію «Заповіти Дмитра Марковича», що відбулася у Херсоні у 2008 р.
Дмитро Маркович і херсонський белетристичний збірник «Степ» / Іван Немченко// Херсонський альманах «Степ» : дискусійні питання, гіпотези, перспективи : [нарис] / Вадим Лубчак. – Херсон, 2006. – С. 41-55.
Див. також: Константи : альманах соціальних досліджень. – Херсон, 1997. – № 2. – С. 15-20.
Елементи краєзнавства на уроках української мови : (за творами Д. Марковича) / Т. Окуневич // Константи : альманах соціальних досліджень. – Херсон, 1997. – № 2. – С. 38-41.
Жанрові різновиди малої прози Дмитра Марковича / С. Панченко // Актуальні проблеми літературознавства : збірник наукових праць. – Дніпро, 1999. – Т. 5. – С. 36-44.
«Житиму на користь милої безцінної України» : до 165-річчя від дня народження Д. В. Марковича – українського письменника, громадського діяча : біобібліографічний покажчик / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ; уклад. О. І. Кізян, Л. І. Заря ; [ред. М. Г. Спиця ; відп. за вип. Н. І. Морозова]. – Вінниця, 2013. – 27 с. – (Наші видатні земляки).
«Жити треба для рідного краю, для людей…» : (до витоків формування літературно-естетичних поглядів Д. Марковича) / С. Панченко // Придніпровський науковий вісник. – Дніпро, 1998. – № 61. – С. 16-21. (Філологія та педагогіка).
Концепція людини в малій прозі Дмитра Марковича / Світлана Панченко // Слово і час. – 2000. – № 2. – С. 40-42.
Лінгвостилістичний аналіз драматичного твору : (на матеріалі п’єси Д. Марковича «Не зрозуміли») / М. Пентилюк, А. Нікітіна, Л. Сугейко // Константи : альманах соціальних досліджень – Херсон, 1997. – № 2. – С. 34-36.
Маркович Дмитро Васильович [1848-1920], письменник : (До 160-річчя від дня народження) // Знаменні і пам'ятні дати Херсонщини на 2008 рік : бібліографічний покажчик / Херсон. ОУНБ ім. О. Гончара ; уклад. Г. П. Мокрицька ; відп. ред. Л. І. Зелена. – Херсон, 2007. – С. 72-73. – Бібліогр.: с. 73-75.
Мовні особливості прози Д. Марковича / Вікторія Щербаченко // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2009. – С. 24-28.
Онімний простір творів Дмитра Марковича / Олена Войташенко // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2009. – С. 19-23.
П’єса Дмитра Марковича «Не зрозуміли» в контексті розвитку української драматургії / Іван Немченко // Південний архів. – 1994. – № 3. – С. 53-59.
П’єса «Не зрозуміли» Дмитра Марковича: погляд на народ та інтелігенцію / Галина Немченко// Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2013. – Вип. 9. – С. 95-102.
Проблема цінності людського життя у прозі Д. Марковича в контексті ідейно-художніх пошуків української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Лідія Голомб // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2013. – Вип. 9. – С. 112-118.
Проза Дмитра Марковича: жанрові обрії, проблематика, поетика / Галина Немченко // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2017. – Вип. 13. – С. 41-50.
Співець людської доброти : (Творчі й просвітницькі стежки херсонського письменника Д. Марковича) / Іван Немченко // Історія «Просвіти» Херсонщини / Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Херсон. обл. орг., Держ. архів Херсон. обл. ; [шеф-ред. П. М. Мовчан, ред. О. В. Олексюк]. – Херсон, 2002. – Т. 1. – С. 89-96.
Спогади Дмитра Марковича / П. К. Параскевич // Константи : альманах соціальних досліджень. – Херсон, 1997. – № 2. – С. 20-23.
Степ і людина в оповіданнях Д. Марковича / С. Тарабура, Н. Чухонцева // Константи : альманах соціальних досліджень. – Херсон, 1997. – № 2. – С. 28-29.
Стильові особливості прози Д. Марковича / Іван Немченко // Константи : альманах соціальних досліджень. – Херсон, 1997. – № 2. – С. 23-25.
Творчість Дмитра Марковича у світовому літературно-мистецькому контексті / Вікторія Богачук // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов.ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2013. – Вип. 9. – С. 261-273.
Про Всеукраїнську наукову конференцію «Творчість Дмитра Марковича у світовому літературно-мистецькому контексті», що відбулася у Херсонському державному університеті у 2013 р.
Характер конфлікту драми Д. Марковича «Не зрозуміли» / С. Панченко // Придніпровський науковий вісник. – Дніпро, 1998. – № 9. – С. 19-25. – (Філологія та педагогіка).
