Лаврунов Кость Олександрович (Лаврунів)
(12.06.1907 – 18.12.1968)
прозаїк, літературознавець
Кость Лаврунов народився 12 червня 1907 року в багатодітній родині робітника у Полтаві. На Подолі, поблизу Ворскли, минуло нелегке дитинство. Один із епізодів тих років ліг в основу його оповідання «Вареники» (збірка «Конвалії»). Змалку захоплювався літературою і малюванням, прагнув збагнути таємниці художньої творчості, проте довелося переймати від батька ремесло теслі, а після закінчення семирічки працювати разом з ним, щоб прогодувати велику родину. Пізніше працював чорноробом і робітником-арматурником на різних будовах Полтави, не полишаючи надії продовжити навчання.
Ще у шкільні роки з Костем Лавруновим трапився пам’ятний випадок. Якось до школи завітав відомий український письменник Панас Мирний. Він запитав у школярів, хто з них пробує займатися творчістю. Юний поет Лаврунов встав і прочитав свій вірш «Пролісок». Панас Якович, лагідно посміхаючись, похвалив автора і радив продовжувати писати. Це було десь 1918-го чи 1919 року. З часом творчість Панаса Мирного посіла провідне місце у наукових працях Лаврунова-літературознавця.
Проте, серйозний потяг до письменства прокинувся в Костя Лаврунова значно пізніше. Формуванню мистецько-творчих зацікавлень сприяла творча атмосфера, що панувала тоді в Полтаві: літературні дискусії серед молоді, зустрічі з відомими літераторами. Так молодий Кость Лаврунов познайомився з Мате Залкою та Володимиром Маяковським. Угорський письменник, прочитавши оповідання Лаврунова, тепло зауважив: «Бережи свої перші твори». Маяковський, послухавши вірші молодих полтавців, запросив їх на свій виступ до театру. Тоді перед студентами виступали Павло Тичина, Андрій Панів, Олекса Слісаренко, Петро Ванченко. Вони закликали молодих літераторів сміливо входити в літературу. І Кость Лаврунов ввійшов до літературного об’єднання творчої молоді робітників Полтави «Молот».
Десь у 1923-1924 роках на сторінках «Більшовика Полтавщини» він опублікував свої перші поезії. 1926 року в полтавському альманасі «Молот» з’явилося перше оповідання Лаврунова «Не паскудь крові». Пізніше друкувався в журналі «Наше слово», який виходив як додаток до «Більшовика Полтавщини» (1928), і в збірнику «Рот-фронт» (Полтава, 1930). Значний вплив на творчість молодого літератора зробив письменник Пилип Капельгородський – справжній друг і наставник літературної молоді. Він порадив автору-початківцю звернутись до прози, редагував його перші твори.
Навчався Кость Лаврунов у Полтавському інституті народної освіти, який закінчив 1933-го року. Працював учителем. Потім закінчив аспірантуру та 1936-го року повернувся до Полтавського педінституту викладачем української літератури. За рік став завідувачем кафедри української літератури Запорізького педінституту.
У творчій роботі письменника настала довга перерва, зумовлена багаторічною науково-педагогічною працею. Коли розпочалася війна, Кость Лаврунов був евакуйований до Таджикистану, де викладав російську мову та літературу в школах міста Канибадан і був відзначений як кращий учитель і методист району. У 1944-1947 роках Кость Олександрович працював у тому ж Запорізькому інституті, що й перед війною, був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
1948 року Лаврунов переїхав до Херсона, де почав працювати у педагогічному інституті ім. Н. К. Крупської. 1950-го захистив кандидатську дисертацію за романом Панаса Мирного «Повія» та здобув вчений ступінь кандидата філологічних наук, а згодом і звання доцента. Був деканом філологічного факультету. Херсонському державному педагогічному інституту (тепер – Херсонський державний університет) Кость Олександрович віддав 20 років трудового життя, зробивши вагомий внесок у культурний розвиток Херсонщини.
У херсонській газеті «Наддніпрянська правда» публікував науково-популярні статті про Г. Сковороду, І. Котляревського, М. Кропивницького, О. Гончара та ін. Наукові праці Костя Лаврунова, як вже згадувалось, присвячені переважно творчості Панаса Мирного.
Проте, щоденна науково-педагогічна робота не відібрала у Костя Олександровича художнього натхнення. В 1950-х роках письменник повертається до літературної праці і пише цикл оповідань на педагогічно-виховні теми. Кілька з них («Світлячок», «Марійка», «Над Дніпром») були опубліковані в альманасі «Наддніпрянські зорі».
Письменник неодноразово об’їздив усю Херсонську область, пропагуючи українську літературу та збираючи матеріали для власних творів. Охоче зустрічався з читачами, ділився планами на майбутнє, зокрема, не раз говорив про те, що має намір перейти від «малої» прози до «середньої» та «великої».
У 1961 році вийшла в світ перша збірка оповідань «Світлячок», до якої увійшло 11 оповідань («Марійка», «Над Дніпром», «Світлячок», «Юліана», «Шибеник», «Стежки житейські», «Трясовина», «Ранній присмерк», «Мій син», «Розлука», «Щоб лани широкополі»). Наступна книжка «Конвалії» побачила світ у у 1966-му (складається з оповідань «Вареники», «Юрій Юхимович», «Мандри», «Конвалії», «Любов восени», «Знайомий Максима Степановича»).
Окремі твори виходили друком у пресі, зокрема, в газетах «Ленінський прапор» (Херсон) та «Літературна Україна» (Київ). Оповідання «Світлячок» увійшло до колективного збірника «Білий берег» з серії «Літературні скарби Херсонщини» (2009), а його уривок – до херсонського альманаху «Степ» (2009).
Багато творів Костя Лаврунова присвячено життю школярів, студентів, учителів. У формі спогаду про дитинство часів пореволюційної розрухи написано вже згадуване трагікомічне оповідання «Вареники». В оповіданнях «Мій син» і «Розлука» відображено життя таджиків та їхні взаємини з українцями та росіянами під час війни і невдовзі після неї.
1963 року Костя Лаврунова було прийнято до Спілки письменників України.
До самої смерті письменник продовжував активну творчу роботу, проте, не все пощастило опублікувати. Залишилися незавершеними збірка «Маленькі новели», повісті «Зорі світять не всім» і «Ті, хто були з ними», а також роман «Грози над Дніпром», який охоплює події в Україні та Латвії від часів громадянської війни до 60-х років ХХ століття. Співавтором роману мав стати латвійський письменник Е. Страутиньш.
Помер Кость Лаврунов 18 грудня 1968 року, похований у Херсоні. Літературна спадщина письменника зберігається в Херсонському обласному державному архіві та в музеї Херсонського державного університету.
Твори
Грози над Дніпром (уривок з роману) / Кость Лаврунов, Е. Страутиньш // Ленінський прапор. – 1967. – 13 груд.
Конвалії : оповідання / Кость Лаврунов. – Одеса : Маяк, 1966. – 120 с.
Над Дніпром ; Марійка / Кость Лаврунов // Наддніпрянські зорі : літературно-художній та громадсько-політичний альманах. – Херсон, 1958. – С. 71-90.
Пушкін на Херсонщині : [до 150-річчя від дня народження поета] / Кость Лаврунов // Вечерний Херсон. – 2011. – 20 янв. (№ 5). – С. 11.
Світлячок : оповідання / Кость Лаврунов ; [ред. В. Г. Шляховий]. – Херсон : Херсонське книжково-газетне видавництво, 1961. – 162 с.
Світлячок : уривок з оповідання / Кость Лаврунов // Степ : літературно-художній альманах / Упр. культури і туризму Херсон. облдержадмін., Херсон. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; [голов. ред. О. Бутузов, редкол. : В. Загороднюк, В. Кулик (упоряд.) [та ін.]]. – Херсон, 2009. – № 18. – С. 92-96.
Світлячок : [оповідання] / Кость Лаврунов // Білий берег : українська проза Херсонщини кінця ХХ – початку ХХІ століття / [за ред. В. Піддубняка, М. Братана, В. Загороднюка, В. Немченка [та ін.]]. – Херсон, 2009. – С. 166-176.
Про нього
До 50-річчя від дня смерті Костя Лавруніва [Електронний ресурс] : [біографія, творчість] / Ярослав Стех // МІСТ.Online. – Текст. та граф. дані. – Опублік. 5.12.2018 р. – Режим доступу : https://meest-online.com/history/figure/do-50-richchya-vid-dnya-smerti-kostya-lavruniva/ , вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 18.07.2021.
Кость Олександрович Лаврунов : [коротка бібліографія] // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 1992 рік : бібліографічний покажчик / Херсон. ОУНБ ім. О. Гончара, Обл. держ. архів, Обл. краєзнав. музей ; [склад. : Г. П. Мокрицька, З. С. Орлова, І. Ю. Калиниченко ; ред. Л. І Зелена]. – Херсон, 1991. – С. 21.
Лаврунов Кость Олександрович // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; голов. редкол. 16 т. : І. М. Дзюба (співгол.) [та ін]. – Київ, 2016. – Т. 16. – С. 398.
Лаврунов Кость Олександрович : [коротка біографічна довідка] // Літературна лоція Херсонщини (XVII – початок XXI ст.) : сучасний літературно-краєзнавчий регіональний довідник : у 2 т. / Микола Каляка ; заг. ред. Вік-Кошовий ; рец. В. С. Загороднюк. – Київ, 2009. – Т. 1. – С. 209-210.
Пам’яті друга : [про К. О. Лаврунова, вченого, письменника] / П. К. Параскевич // Джерела. – 2007. – № 11. – С. 7.
Слово про вчителя / В. Висоцький // Наддніпрянська правда. – 1987. – 17 лип.
Творчі обрії Костя Лаврунова : до 100-річчя від дня народження / Наталія Чухонцева // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб]. / М-во освіти і науки України, ХДУ, Таврійська фундація ; [редкол. : І. Немченко (голов. ред.) [та ін.]]. – Київ ; Херсон, 2007. – Вип. 4. – С. 15-25.
Електронну версію публікації див. : URL : https://prosvita-ks.co.ua/visnik-tavriyskoyi-fundaciyi-vipusk-4/natalya-chuhonceva-tvorchi-obriyi-kostya-lavrunova , вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 19.07.2021.
