Гунни - древній народ, що склався в степах Східної Європи у II-IV ст. на основі хунну, що мігрували з Центральної Азії, за участю місцевих угрів і сарматів. Історики пов’язують походження гунів від племен хуннів, що мешкали на території сучасного Китаю, на берегах річки Хуанхе. Гунни – це народність азіатського походження, яка була першою, хто зміг створити в Центральній Азії кочову імперію. Десь у I століття нашої ери азійськими степами гуляли кочові племена хунну. Розбишаки були настільки впевнені в собі, що небезуспішно докучали могутній китайській династії Хань. З-поміж іншого, саме через їхні набіги китайцям довелося збудувати Велику стіну. Згодом хунну трохи вгамувалися, значна частина з них прийняла китайську культуру й асимілювалася. Решта залишилися вірними кочовому стилю життя. Вважалося, що гуни під тиском імператора династії Хань змушені були залишити рідні землі й піти на захід. Принагідно біженці завойовували племена, що траплялися, і включали їх у свою орду. У 370 р. гуни перетнули Волгу, на цей момент до їхнього складу входили монголи, угри, тюркські та іранські племена. З цього моменту про гунів починають згадувати у літописах. Найчастіше про них говорять, як про варварів-загарбників, не заперечуючи їх сили та жорстокості. Кочові племена стають головною першопричиною важливих історичних подій. Навіть сьогодні історики сперечаються про те, звідки насправді походять гуни. В результаті досліджень вдалося з’ясувати лише те, що вони близькі до монголо-маньчжурських народів, про що говорять схожість імен і культури. Однак ніхто не поспішає це спростовувати чи підтверджувати зі 100% упевненістю.  Європейські джерела вперше згадують про гунів у другій половині IV століття, незадовго після чого їх уже можна було зустріти на території сучасної України. Євразійський, або ж Великий степ, що простягається від Китаю й аж до Угорщини, і проходить українським Причорномор'ям, значну частину людської історії – був улюбленим шляхом для кочівників. Саме ним гуни дісталися Європи. Умовною базою для гунів стали нинішні землі Угорщини, звідки вони успішно атакували й обидві частини Римської імперії й землі різних європейських племен. Значна частина яких зрештою приєднувалася до гунської орди. Варто відзначити особливості вторгнення племен гунів на ворожі території. Їхні атаки були несподіваними, як сходження лавини, а тактика ведення бою вводила ворога в ступор. Кочові племена не вступали в близький бій, вони просто оточували ворогів і обсипали їх стрілами, при цьому безперервно переміщалися з місця на місце. Після такої тактики ведення бою ворог був виведений з рівноваги, і тоді гуни добивали його, навалившись усім кінним військом. Якщо справа сягала рукопашного бою, вони віртуозно володіли мечами, при цьому воїни не замислювалися про свою безпеку – кидалися в бій не шкодуючи себе. Їхні люті облави застали зненацька римлян, племена Північного Причорномор’я, готів та представників інших народів, які стали частиною великого гунського союзу.

Сьогодні ми представляємо книгу доктора історичних наук Олесі Жданович «Воїни степів. Гуни на території України». Вона присвячена темі появи та перебування гунів на теренах сучасної України у пізньоантичний та ранньосередньовічний період. На основі джерел висвітлюється соціальна організація, життя, побут, звичаї гунського суспільства, матеріальна культура і військове мистецтво гунів. В процесі пересування на захід гуни асимілювались з іншими племенами і в новому вигляді з’явились у європейських степах, створивши у V ст. велике державне об’єднання під проводом Аттіли. Держава гунів стала першим великим племінним об’єднанням кочовиків, cформованим у Східній Європі. Саме гуни заклали основи для об’єднання тюркських етносів. На зміну їм у степи Причорномор’я та Подунав’я зі сходу прийшли сарагури, оногури, уроги, савіри, авари тощо. Книга розрахована на широке коло читачів, які цікавляться історією України і супроводжується численними сучасними художньо-історичними реконструкціями.