Відкриваючи Йосипа Тимченка: українець, який випередив час
Історія людства зберігає чимало прикладів, коли геніальні винаходи випереджали свій час, а їхні творці залишалися в тіні більш відомих сучасників. Саме такою постаттю є Йосип Андрійович Тимченко - український механік, інженер, винахідник і один із піонерів світового кінематографа. Його ім'я ще донедавна було маловідомим широкому загалу, хоча саме він стояв біля витоків мистецтва кіно. Багато років днем народження кінематографа вважали 28 грудня 1895 року. Саме цього дня в паризькому «Гран-
кафе» брати Луї та Огюст Люм'єри провели платний сеанс рухомих фотографій для широкої публіки. Подія стала сенсацією, а імена французьких винахідників назавжди увійшли до світової історії. Проте сьогодні достеменно відомо, що перші кроки до створення кіно були зроблені раніше і зовсім не у Франції. Ще у 1893 році в Одесі український винахідник Йосип Тимченко створив апарат для зйомки та демонстрації рухомих зображень.Таким чином український механік випередив братів Люм'єрів майже на два роки. Майбутній винахідник народився 15 квітня 1852 року в селі Окіп
Харківської губернії в багатодітній родині кріпосного шевця Андрія Тимченка. Родина жила скромно, тому про систематичну освіту годі було й мріяти. Після закінчення церковно-парафіяльної школи батько віддав чотирнадцятирічного Йосипа на навчання до харківського оптика Олександра Едельберґа, який працював у механічних майстернях Харківського університету. Сім років наполегливої праці стали для юнака справжньою школою майстерності. Він опанував точну механіку, навчився працювати зі складними інструментами та здобув репутацію здібного майстра. Уже тоді проявився його талант винахідника, який згодом принесе йому міжнародне визнання. У 1874 році доля привела Йосипа Тимченка до Одеси. Разом із друзями він мріяв 
вирушити до Океанії, наслідуючи знаменитого мандрівника Миколу Миклухо-Маклая. Проте експедиція так і не відбулася. Один із її учасників зник разом із грошима, залишивши молодого механіка без засобів до існування в чужому місті. Тимченко залишився в Одесі разом із молодою дружиною Анастасією. Родина переживала важкі часи, а смерть маленького сина стала справжньою трагедією. Попри життєві випробування Йосип Тимченко не зламався. Він влаштувався на роботу до «Товариства Пароплавства та Торгівлі», де створив свій перший серйозний винахід - пристрій для перевірки парових котлів.
Незабаром слава про талановитого механіка поширилася містом, і його запросили працювати до Новоросійського університету. У 1880 році він став
керівником університетських механічних майстерень. Завдяки своїй праці та численним замовленням винахідник зміг відкрити власну майстерню на вулиці Преображенській. Саме тут народжувалися його найсміливіші технічні ідеї. За роки роботи Тимченко створив десятки винаходів, які використовувалися в науці, медицині, промисловості та транспорті. Він сконструював електричний сигналізатор для телеграфних проводів залізниці, апарат для виявлення пошкоджень залізничних колій, низку приладів для офтальмології та мікрохірургії, сейсмограф, дощограф, ртутний барометр, а також електричний годинник без маятника та головної пружини. Цей годинник настільки вразив сучасників, що його було подаровано імператору. Тимченко також працював над автоматичними астрономічними, фізичними та метеорологічними приладами. Разом із одеситом Михайлом Фрейденбергом він брав участь у створенні
моделі однієї з 
перших у світі телефонних станцій. Крім того, винахідник автоматизував роботу Куяльницької грязелікарні, створивши систему подачі та підігріву лікувальних грязей. Проте найбільшим його досягненням став винахід апарата для демонстрації рухомих зображень. У 1893 році разом із фізиком Миколою Любимовим Тимченко створив механізм переривчастого просування кадрів, відомий як «равликовий механізм». Саме він став основою для майбутніх кінопроекторів. У листопаді 1893 року в Одесі було проведено демонстрацію рухомих фотографій. Глядачам показали два невеликі сюжети - «Вершник» і «Метальник списа», зняті на Одеському іподромі. Для сучасників це було справжнє диво. Газети писали про «живі фотографії», які рухаються на екрані завдяки електричній машині. У січні 1894 року апарат було представлено на IX з'їзді природодослідників і лікарів. Винахід викликав велике зацікавлення та отримав схвальні відгуки науковців. Фактично це була одна з перших у світі демонстрацій кінематографічного зображення.
Чому ж ім'я Тимченка не стало всесвітньо відомим? Однією з причин була відсутність патентного захисту. Винахід не був офіційно зареєстрований, а сам винахідник не мав достатньо коштів для серійного виробництва своїх апаратів. Згодом світову
славу здобули брати Люм'єри, які змогли перетворити технічну новинку на масове видовище. Незважаючи на це, внесок українського винахідника був високо оцінений сучасниками. За свої розробки він отримав п'ять золотих і три срібні медалі міжнародних та всеросійських виставок, а також був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня. Останні роки життя винахідника були непростими. У 1909 році він втратив посаду керівника університетської майстерні та змушений був повернутися до рідного села. Згодом його запросили назад до Одеси, де під час Першої світової війни він працював над удосконаленням військової техніки та створив верстат, який дозволив значно 
прискорити виробництво патронів. Після революційних подій його становище погіршилося. Винахідник не зміг повернути свою майстерню та будинок. Людина, яка все життя присвятила розвитку науки й техніки, опинилася майже забутою державою. 20 травня 1924 року Йосип Андрійович Тимченко помер в Одесі у
віці 72 років. Його поховали на Другому Християнському цвинтарі. Лише через багато десятиліть історики почали повертати його ім'я із забуття. Сьогодні пам'ять про видатного українця увічнено меморіальними дошками в Харкові та Одесі, пам'ятником на місці поховання, а одна з одеських вулиць носить його ім'я. Йому присвячують книги, документальні дослідження та фільми. Історія Йосипа Тимченка - це історія таланту, наполегливості та відданості своїй справі. Він не лише створив десятки корисних винаходів, а й зробив вагомий внесок у появу кінематографа. Відкриваючи для себе Йосипа Тимченка, ми відкриваємо одну з найяскравіших і водночас найменш відомих сторінок української наукової спадщини. Його життя є нагадуванням про те, що справжні новатори часто випереджають свій час, а їхні досягнення заслуговують на вдячну пам'ять нащадків.
Про героя нашої розповіді можна прочитати:
