Велике переселення народів, яке поклало край Римській імперії, висунуло на перший план світової історії етноси, про існування яких раніше в Європі навіть не чули. У VI столітті в Алтаї зародилася давньотюркська цивілізація, що дала поштовх всім подальшим державним утворенням тюркських народів, зокрема кримським татарам. Рід Ашина монгольського походження зумів об’єднати тюркські племена канли, печенігів, гузів і гунів. Рухаючись на Захід, древніми тюрками (тюркютами) були підкорені території нинішніх Сибіру, ​​Середньої Азії, Казахстану і Північного Кавказу. Межі новоствореної держави — Тюркського каганату, простягалися від Китаю до Персії і Візантії. Після розшифровки давньотюркської рунічної писемності стало відомо, що першим каганом держави був Бумин. В середині VI століття війська Тюркського каганату взяли під контроль причорноморські степи і проникли до Криму. На той момент півострів або, принаймні, його велика частина знаходилися в залежності від Візантійської імперії. Ймовірно, це було перше проникнення тюрків на землі Таврики (якщо не брати до уваги аварів, яких лише з великою натяжкою можна віднести до тюрків). Крим для Тюркського каганату був, свого роду, «вікном в Європу», місцем, де купці могли збувати свої товари (пеердусім китайський шовк) і купувати товари з Візантії. Саме тому в той період на півострові існувала система управління за типом кондомініуму, коли поліси платили данину тюркам, але при цьому адміністративно підкорялися імперському уряду в Константинополі. Якщо така система і була насправді, то проіснувала вона досить нетривалий час. Метою каганів було взяття під повний контроль караванні шляхи з Азії до Європи, зокрема порти на Чорному морі. Прийшовши до влади в 576 році каган Турксанф послав свої війська на завоювання Криму. Перед цим правитель тюркютів прийняв у своїй ставці візантійського посла Валентина. Розгніваний за лукаву політику Константинополя правитель каган такими словами відповідав на привітання посла: «Чи ж ви не ті самі римляни, що використовують десять мов і один обман? Як у мене тепер у роті десять пальців, так і у вас, у римлян, безліч мов. Однією ви обманюєте мене, іншою моїх рабів вархонітів… Ваш цар в належний час отримає покарання за те, що він зі мною веде розмови дружні, а з вархонітами (авари), рабами моїми, що втекли від панів своїх, уклав договір… Навіщо ви, римляни, посланників моїх, що відправляються до Візантії, ведете через Кавказ, запевняючи мене, що немає іншої дороги, якою би їм їхати? Ви для того це робите, щоб я через складність цієї дороги відмовився від нападу на римські області. Однак мені в точності відомо, де річка Да-напр, куди впадає Істр, де тече Евр і якими шляхами мої раби вархоніти пройшли в Римську імперію». До 580 року тюркам вдалося підкорити всю східну Таврику і вони навіть спробували оволодіти найбільшим містом півострова — Херсоном, але під його стінами зазнали невдачі. Внутрішні чвари не дозволили Тюркському каганату завершити підкорення Криму, і в 590 році вони змушені були покинути завойовані землі. В результаті внутрішніх конфліктів в 604 році держава древніх тюрків розпалася на Східно-тюркський і Західно-тюркський каганати. Велика частина Західно-тюркського каганату перебувала в межах сучасного Казахстану, Середньої Азії і Сибіру і лише невелика його частина розташовувалася в Європі, на Північному Кавказі. Ця держава проіснувала досить недовго (близько 100 років), але за цей короткий термін вона змогла консолідувати народи підкорених територій, які стали частиною тюркського суперетносу. Сьогодні ми представляємо книгу доктора історичних наук Олесі Жданович «Великий Тюркський каганат. Кочова імперія євразійських степів». Книжка присвячена дослідженню історії Великого Тюркського каганату — першої держави стародавніх тюрків, котра виникла в середині VI ст. в результаті об’єднання багатьох тюркомовних племен. Про цю державу на Південному Алтаї світ уперше дізнався з писемних свідчень візантійського письменника Менандра Протектора. У своїй праці він докладно описав посольство від Каганату до Візантії, під час якого ромеї й дізналися про існування нової північної держави. Дуже цінними та інформативними стали писемні згадки про подорож візантійських послів у ставку тюркського кагана. Окрім інформації про державний устрій, побут, звичаї, спосіб життя, вірування і традиції давніх тюрків, західний світ на початку Середньовіччя дізнався про велику потужну кочову імперію, котра відігравала значну роль у міжнародній торгівлі та політичному житті тогочасного світу. Книга розрахована на широке коло читачів, які цікавляться історією України і Північного Причорномор’я.