Традиційні фінські танці

В очах іноземців фінські народні танці можуть виглядати досить дивними, адже вони значно відрізняються від танців інших європейських країн, включаючи навіть сусідні держави. Фінські народні танці головним чином є сумішшю старовинних придворних танців і бальних танців, які колись були популярними в усій Європі. Тільки в цьому віддаленому куточку континенту вони збереглись набагато краще, ніж в будь-якому іншому місці. Найважливішою загальною характеристикою фінських народних танців є те, що вони завжди були соціальними танцями, в них ніколи не було конкуренції, як у багатьох інших країнах. Отже, в них відсутні акробатичні рухи, ефектні стрибки і будь-які рухи, які орієнтовані на те, щоб виділитися. Фінляндія - миролюбна держава, тому у фінів немає військових танців або танців з шаблями, настільки популярних в інших країнах Європи. Також фінські танці не розділені за статевою ознакою - як чоловіки, так і жінки можуть брати участь у будь-яких танцях. Є також інше пояснення цього феномена: в Фінляндії споконвіку вважалося непристойним відкрито показувати свої почуття. Єдиним допустимим винятком вважався танець, тому фіни і користувались подібною можливістю спонтанно висловити свої почуття до протилежної статі. Найстарішими фінськими танцями, які виконувалися під інструментальну музику (скрипка, кларнет), є менует і полька, які пережили пік своєї популярності в 18-м столітті. Менует народився в 17-му столітті при французькому королівському дворі, де майстри танцю винайшли його зі старовинного французького народного танцю «Пуату». Народні і придворні танці почали впливати один на одного. Незважаючи на свої дуже важкі кроки, менует повільно популяризувався і поширювався по всій Європі. У Фінляндії він залишався у моді протягом 18-го століття в західних частинах країни. Менует був урочистим танцем, який виконувався манірно, без найменшого натяку на посмішку, але традиційно після менуету виконувався живий і веселий танець «Полька», який забезпечував яскравий контраст. На весіллях менует виступав у ролі основного церемоніального танцю. Отже, танець не потрапив у повне забуття і дожив навіть до теперішнього моменту, особливо серед шведськомовного населення вздовж узбережжя.

Полька - танець, який виник у Польщі, який став дуже популярним у Швеції, звідки його і завезли до Фінляндії в 17-му столітті. В країні тисячі озер полька дуже поширилася, і згідно зі старими записами навіть перевершила менует у популярності протягом 18-го століття. Однак, потрібно мати на увазі, що «Полька» - загальна назва багатьох різних напрямків танцю, і вона часто використовувалась як синонім для слова «танець». Хоча в Фінляндії для польки використовувалось безліч різних мелодій, точної інформації про те, як виконувався цей танець недостатньо. Більшість джерел просто зазначає, що польку виконували «традиційно» або «як всі знають». Польку виконували як в парах, так і в колі або в ланцюжок. Парна полька була, ймовірно, найстарішою формою танцю, під час якого танцюристи не переміщувались по кімнаті, а кружляли цілий танець на одному місці. На початку 19-го століття про польку поступово почали забувати, за винятком хіба що того, що він залишився церемоніальним танцем на весіллях. Представляєм вам, ще один танець – «Єнка». Його танцює пара. Єнку і польку відносять до селянських танців. Єнка танцюється трохи легше, ніж полька. Темп виконання - швидкий. Точне походження назви танцю невідоме. Перший вид «Єнкі» виник ще на початку 19 століття і називався шоттіш. Тоді його танцювали в основному представники простого народу. Ще один традиційний танець «Кароль» у Фінляндії, з'явився в середньовічні часи, коли він став популярним у Франції і потім швидко поширився всюди по Європі." Кароль" був простим танцем, який виконувався групою людей, які вишикувавшись в ланцюжок, синхронно переміщувались під акомпанемент свого власного співу. Фігури танцю були дуже простими і залежали від ведучого, який стояв на чолі ланцюжка і водив танцюристів зиґзаґом, як ніби через лабіринт. Іноді ланцюжок зупинявся і танцюристи кружляли на місці, іноді проходили під аркою сплетеної з рук. Танцюристи в «Каролі» не діляться на пари, але при танцях у колі часто одна пара могла відокремитись від інших, щоб станцювати у центрі. Танці і пісні зазвичай не були пов'язані один з одним. Ведучий зазвичай починав розповідати баладу, а танцюристи поступово приєднувались до нього. При цьому не було ніякого інструментального супроводу. Танці в ланцюжок залишались популярними у Фінляндії протягом довгого часу, особливо на весіллях, де вони використовувались у якості ритуальних танців аж до теперішнього часу.  Наприкінці нашої розповіді представляєм танець «Летка-Єнка», в якому всі учасники розміщуються ланцюжком і пересуваються стрибками. Такт рухів задає музичний супровід. Найчастіше для його виконання ставили музику Letkis. Створена ця мелодія ще в 60 рр. минулого століття. Мелодію переробили з тієї, що була призначена для виконання Енкі. Це танець фінського походження.

Парні і народні танці є невід'ємною частиною національної фінської культури. Після сауни і лижного спорту одна з улюблених розваг жителів Фінляндії - це танці. Влітку по всій країні відкриваються спеціальні павільйони, а після дня Іоханнуса танцювальний сезон досягає свого апогею. Словом, в якому б населеному пункті Фінляндії ви не опинилися, поруч обов'язково є танцмайданчик. Приємних вам танців!