Херсонщина представлена археологічними культурами від кам’яного віку до часів Давньої Русі. Тут великий вплив мали кіммерійці, скіфи, сармати, греки, римляни, гунни, готи, хазари, русичі, печеніги, половці, татари. Пониззя Дніпра з його багатими природними ресурсами було заселено з давніх часів. Скіфи прийшли на територію України приблизно у VII ст. до н.е. Цей народ мав іранське походження, шлях скіфів до українських степів проліг через Передню Азію та Кавказ. Скіфи були кочівниками, тож не лишили по собі залишків міст або фортець. Але і досі ми можемо бачити по степах нагадування про їхню присутність у наших краях – скіфські кургани. За чотири століття життя скіфи пізнали великий розквіт і занепад. Відомості про скіфів засвідчують грецькі (особливо Геродот) і римські автори та археологічні знахідки. З території сучасної України скіфи, внаслідок переселення до Криму та винищення сарматами, зникли на рубежі IV-III ст. до н.е. Подекуди вони відомі аж до III ст. н.е. Невеликі анклави так званих пізніх скіфів зберігалися на території Криму, нижнього Подніпров’я та Бессарабії. У світову історію вони увійшли «скіфами» завдяки грецькому історику Геродоту, із записів якого дізнаємося більшість відомостей про їх культуру, побут і традиції. На ранніх  етапах  своєї  історії  скіфи  становили  союз племен, куди входили три племінні підрозділи,  кожен  з  яких  мав  власну територію і перебував під владою свого вождя. У скіфів існувало рабство, чисельність рабів поповнювалася  за  рахунок полонених. Також у них була  деспотична  царська  влада.  Царі  виконували судові, а частково і  жрецькі  функції.  Однак  кандидатура  царя  і  його наступників  затверджувалася  народними  зборами.  Вони,  а   також   Рада старійшин і племінних вождів розв’язували важливі державні питання. Територія держави поділялася  на  номи,  що  ймовірно  були  племінними територіями, які населяли різні кочові й осілі скіфські та  інші  племена. Правова система грунтувалася головним чином на звичаях, рішеннях  народних зборів, а також постанов царів. Наприкінці II –  початку  III  ст.  н.  е. Скіфія як політичне об’єднання перестала існувати. Історію цього дивовижного народу продовжують вивчати  на основі писемних і археологічних джерел. На даний час  зібрано найбільш незвичайні звичаї і обряди скіфів, які і досі надихають багатьох письменників на написання історичних романів на цю тематику.

Сьогодні ми представляємо до вашої уваги трилогію відомого українського письменника Івана Білика  «Скіфи». Іван Білик - український письменник, журналіст, перекладач. Закінчив факультет журналістики Київського університету у 1961 році . Працював у школі, а також у редакціях газет «Робітнича газета», «Молодь України», «Літературна Україна». Почав друкуватися з 1956 року. Член Національної спілки письменників з 1967 року. Лауреат Шевченківської премії 1991 року за роман «Золотий Ра». Автор 10 романів, серед яких історичні бестселери «Меч Арея» (1972) і «Похорон богів» (1986). Всі три книги, що входять до трилогії з умовною назвою «Скіфи», написані в різні роки, й одним виданням ніколи не видавались. Але читач не знайде тут міфічних скіфів «с жадібнимі раскосимі очамі», адже, на відміну від О. Блока, Іван Білик бачив очевидне - принаймні три із чотирьох описаних Геродотом «різновидів» скіфів - це наші прямі пращури, а саме: скіфи орачі, скіфи хлібороби й царські скіфи. Що ж до тих, котрі «с раскосимі», то вони як раз і були четвертими скіфами - кочовиками, носіями легендарної іраномовности скіфів. Що ж до імен геродотових скіфів і самої назви племен, то згадаймо, що для пихатих греків у навколишньому світі поруч з еллінами існували лише варвари, іменами й самоназвою яких вони не переймалися. Перша книга трилогії «Дикі білі коні» - описує боротьбу й перемогу сколотів (самоназва скіфів) над царем царів Дарієм та створення касти «царських скіфів». Друга - «Не дратуйте грифонів» з Геродотом у якості героя - про його перебування в Ольвії, про вірність і зраду, про те, хто і як пише історію. Третя - «Цар і раб» - глибоке осмислення конфліктів між владою й мораллю, між почуттям крові й жадобою влади, між свободою й психологією раба. В основі реальні події повстання скіфів в Боспорському царстві й захоплення влади Савмакомталем, заручником з правлячої династії сколотів в 112-110 рр. до н.е. Трилогія «Скіфи» - це яскраве художнє осмислення витоків історії нашого народу, що, змінюючи самоназву, асимілюючи приходьків, з правіку жив на своїй землі.