Свірідова Олександра Олександрівна

Свірідова Олександра Олександрівна
(18.08.1951)
письменниця, журналіст, кінодраматург і режисер
кіно і телебачення, кінокритик і культуролог
 
Олександра Свірідова народилася 18 серпня 1951 року у родині службовців у Херсоні. Батько – учасник Другої світової, військовослужбовець, демобілізований. Мати – в’язень гестапо і німецьких концтаборів, фельдшер, єдина внучка відомого рабина Фінкельштейна, яка вижила після війни.
Школяркою відвідувала літературну студію Марка Боянжу при Херсонському палаці піонерів.
У 1968 році Олександра, отримавши середню освіту в школі № 30 міста Херсона, поїхала на навчання до Одеси, де в 1971 році закінчила художнє технічне училище за фахом «Художня обробка деревини. Мозаїка маркетрі».
У 1971-1972 роках вона працювала на Одеській кіностудії маляром і асистентом художника по декораціях на таких картинах, як «Довгі проводи» режисера Кіри Муратової та «Пригоди Робінзона Крузо» Станіслава Говорухіна.
У 1972 році Олександра переїхала до Москви, де навчалася на  сценарному факультеті ВДІКу (1972-1976). У 1993 році вона закінчила аспірантуру і пройшла попередній захист дисертації на кафедрі кінознавства.
Олександра Свірідова знялася в ролі наземного техніка ескадрильї у єдиному фільмі про жінок-льотчиць Другої світової війни «В небі «нічні відьми».
За її сценаріями знято близько 20 картин різних жанрів.
Відзначено увагою преси фільм «Історія однієї ляльки» – про іграшку Дон-Кіхота, зроблену руками в’язня Освенціма, і документальна стрічка «Варлам Шаламов. Кілька моїх життів», де вона виступила як співрежисер.
У 1990 році кінодраматург Олександра Свірідова стала членом Союзу кінематографістів Росії за рекомендацією патріарха радянської кінодраматургії Євгена Габриловича і критика Майї Туровської.
У 1992-1993 роках на каналі РТР Олександра Свірідова створила більше десяти телефільмів для програми «Цілком таємно» (ведучий і головний редактор – Артем Боровик).
Подіями в житті країни стали сюжети з історії дисидентства – перша поява на екрані Володимира Буковського, Олександра Гінзбурга, інших правозахисників і в’язнів совісті, їхні розповіді про репресії – арешти, в’язниці, табори. Останньою роботою, навесні 1993-го, став фільм про долю поета, математика і правозахисника Олександра Сергійовича Єсеніна-Вольпина.
Після ряду погроз Олександра Свірідова пішла у відпустку та поїхала з малим сином до Канади, куди була запрошена як стипендіат Університету Торонто.
Музей Мистецтв Дюк Університету запросив її з Канади до США для участі в Семінарі з радянської культури. З жовтня 1993 року, коли в Москві стояли танки, вона залишилася в США, брала участь в ряді семінарів у провідних ВУЗах Америки.
За клопотанням Адвокатського комітету захисту прав людини, отримала дозвіл уряду США на перебування в Америці за візою «За видатні здібності в мистецтві».
У 1996-1998 роках Олександра Олександрівна співпрацювала з Голлівудом – Фондом Стівена Спілберга «Шоа»:  «Ті, що пережили холокост». Вона працювала інтерв’юером і асистентом регіонального координатора Східного узбережжя проект, готувала і вела зйомку в’язнів німецьких таборів і гетто, підготувала тисячі і зняла персонально близько 200 інтерв’ю. Також виїжджала в Європу в якості консультанта Проекту.
1998 року Олександра Свірідова була запрошена Швейцарським Гуманітарним Фондом допомоги нужденним жертвам Голокосту в якості експерта. Брала участь в проведенні виплат матеріальної компенсації жертвам Голокосту на території США.
Олександра Свірідова – член Установчої ради Європейського Центру з вивчення проблем етно-меншин і міжкультурних взаємин з 1998 року (Софія, Болгарія).
З грудня 1999 по липень 2001 вона працювала штатним співробітником редакції газети «В новому світлі».
Олександра Свірідова – автор понад 500 есе з питань культури і мистецтва, опублікованих у періодичних виданнях Америки та Європи: у газетах «Нове російське слово», «Русский базар», «В новому світлі», у журналах «Слово» і «Метро».
Автор ряду книг прози і поезії. Член Літературного фонду з 1977 року.
Багато повістей та оповідань Олександри Свірідової вийшли в Америці у журналі «Слово», який видавався Ларисою Шенкер, і в Німеччині у журналі «Двадцять перше століття» за редакцією Ольги Бешенковської.
Олександра Свірідова видає свою прозу на гранти друзів і стежить за тим, щоб її книги не потрапляли в широкий продаж.
Першу книгу прози «Свиток» з дивовижними гравюрами художника Дмитра Плавінського було видано невеликим тиражем в 500 екземплярів Музеєм мистецтв Дюк Університету в Північній Кароліні. І розходилася вона з рук в руки – Олександра Свірідова і Дмитро Плавінський самі вибирали собі читача і шанувальника. Ця збірка повістей і новел, написаних ще в сімдесяті роки, не могла бути надрукована в ті часи з різних причин.
Друга книга – драматичний твір у віршах «Мои метаморфозы» вийшла накладом сто примірників. А третю – «Вдох рыбы на горе» гігантським накладом в тисячу примірників було надрукувано у Москві і ... Олександра Олександрівна роздарувала їх друзям і двом московським музеям: Літературному та Булата Окуджави.
Книги  Олександри Свірідовой є у відділі Слов’янської літератури Публічної бібліотеки Нью-Йорка і в Бруклінській бібліотеці.
У 1994 році у Нью-Йорку Олександра Свірідова удостоєна нагороди правозахисної організації Х’юман-Райтс Вотч – стипендії Фонду письменників Ліліан Хелман і Дешіела Хаммета.
У 2009 році Олександра Свірідова отримала Літературну премію імені Марка Алданова за повість «Вдох рыбы на горе». Конкурс проводився Корпорацією «Нового Журналу» (Нью-Йорк, США).
 
Твори
 
Бумажное кино [Електронний ресурс] : [автобиографическая повесть] / Александра Свиридова // Русский базар. – Текст. данные. – Режим доступа : http://www.russian-bazaar.com/ru/content/6392.htm , свободный. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 15.08.2021.
 
Вдох рыбы на горе [Електронний ресурс] : повесть / Александра Свиридова
// Горький Медиа. – Текст. данные. – Режим доступа : https://magazines.gorky.media/nj/2009/257/vdoh-ryby-na-gore.html , свободный. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 15.08.2021.
      Опубліковано в журналі «Новый Журнал» (Нью-Йорк) за  2009 рік, № 257.
 
Моя война : [проза] / Александра Свиридова // Степ : літературно-художній альманах / [голов. ред. Л. Марченко]. – Херсон, 2000. – № 9. – С. 194-228. – В змісті також: Біографічна довідка.
 
Человек нашего круга [Електронний ресурс] : главы из киноповести / Александра Свиридова // Florida-Rus. – Текст. данные. – Режим доступа :   http://www.florida-rus.com/2011/12/chelovek-nashego-kruga#more-4056 , свободный. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 15.08.2021.
 
Про неї
 
Александра Свиридова. Список публикаций [Електронний ресурс] // Горький Медиа. – Текст. данные. – Режим доступа : https://magazines.gorky.media/authors/s/aleksandra-sviridova , свободный. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 15.08.2021.
 
Александра Свиридова - наша землячка : [автор ряда книг прозы и поэзии, эссе по вопросам культуры и искусства, сейчас живет в Нью-Йорке] // Вгору. – 2014. – 27 лют. (№ 9). – С. 8. : фото.
 
Лицом к лицу  [Електронний ресурс] / с Александрой Свиридовой беседовала Марина Дайнеко //  Русский базар. – Текст. данные. – Режим доступа : http://russian-bazaar.com/ru/content/6366.htm , свободный. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 15.08.2021.
 
Свиридова Александра Александровна [Електронний ресурс] : биография и фильмография // Кино-Театр.Ру. – Текст. данные. – Режим доступа : https://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/ros/37831/bio/ , свободный. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 15.08.2021.
Як у школі вивчати геноцид? : Вчитель історії Ілля Терновий – про пошуки порозуміння, баланс тріумфів і трагедій та питання, які залишаються без відповідей : [зокрема, про О. О. Свірідову та її роботу над фільмом «Історія однієї ляльки»] / Р. Гривінський // День. – 2021. – 23-24 лип. (№ 105-106). – С. 18-19.