Народився на Тернопільщині. Старший солдат 95 аеромобільної десантної девізії, водій мінометного взводу. З 26 травня по липень 2015 року брав участь в антитерористичній операції в Донецькій області.
Закінчив школу, здобув професію сантехніка, газоелектрозварника. Армію відслужив в Астрахані в прикордонних військах. Пізніше переїхав з Тернопілля в Каланчак, що на Херсонщині. Більшу половину свого життя прожив Володимир в Каланчацькому районі. Працював в ПМК-159 електрозварником, закінчив курси водіїв. Коли в країні сталося лихо, в числі перших пішов захищати свій край. Відразу ж за ним закріпилося «звання» Батя.
Володимир Йосипович Шаваровський 29 липня 2015 року був демобілізований. 6 серпня вже був вдома. Спішив жити, ніби відчував, що зовсім скоро його не стане. Всього два тижні відвела йому доля побути вдома. Нічого не розповідав про службу. Якщо й розповідав, то тільки про нових друзів, які телефонували кожного дня.
Мріяв побути вдома пару місяців, підігнати роботу і знову повернутися в свою батарею, до своїх хлопців. Можливо так би й було, не судилося. Відслужив, горів, був поранений, вижив, повернувся і так раптово обірвалося молоде життя? Не витримало серце Володимира Шаваровського.
Родина вирішила поховати тіло в рідному селі Піщане Зборівського району Тернопільської області біля батька. Мати бійця, сидячи в інвалідному візку біля труни сина, дякувала Богу, що має можливість бачити його цілим і попрощатися з ним.
Про нього:
Сумна доля патріота України Володимира Шаваровського… // Баліцька М. Журавлина пісня: есе, поезії, пісні…. – Тернопіль, 2016. – С. 4, 78-85.
Сумуємо за героєм… Співчуваємо колезі… : [Електронний ресурс] // Блог Каланчацької ЦБС. – Текст. та граф. дані. – Опублік. 31.08.2015 р. – Режим доступу : http://kalanchakcbs.blogspot.com/2015/08/blog-post_31.html , вільний. – Назва з екрана.
