Завадовський Борис Михайлович

Завадовський Борис Михайлович (1895-1951) - видатний фізіолог, еволюціоніст, академік ВАСГНІЛ, професор біології. У деяких джерелах зустрічається написання прізвища Заводовський. Народився 13 січня 1895 року в Єлізаветграді (зараз Кіровоград) у дворянській сім’ї, його рідний брат Михайло Михайлович  теж був відомим ученим-біологом. Завадовський Б.М. - учень видатних діячів вітчизняної науки: фізіолога І.П.Павлова, ботаніка К.А.Тімірязєва, генетика М.К.Кольцова. У 1919 році закінчив Московський університет,  одночасно з навчанням на природничому відділенні він пройшов курс навчання на дворічному практикумі в лабораторії експериментальної біології при університеті ім. Шанявського.

З практикуму в цій лабораторії почалася його наукова біографія,  пізніше він сам вів заняття на курсах в якості асистента.

Влітку 1919 року Борис Михайлович  у складі студентської експедиції «шанявців»  відвідав Асканію-Нову, де провів перші експериментальні роботи із вивчення впливу щитовидної залози на поведінку тварин. Опинившись відрізаним фронтами громадянської війни від Москви, він зупинився в Одесі і майже рік працював в Одеському університеті на кафедрі фізіології. Тоді ж він почав писати науково-популярні книги з біології.

Завадовський Б.М. – засновник та перший директор  Біологічного музею ім. Тімірязєва у Москві (відкритий у 1922 р.), який під його керівництвом став відомою дослідницькою лабораторією. Разом з братом Михайлом Михайловичем  Завадовський брав участь у дослідженні біології розмноження й акліматизації диких тварин і птахів, методів їх гібридизації з домашніми формами в Асканії-Новій, яким керував академік М.Ф.Іванов.

Коло його наукових інтересів було надзвичайно широким: окрім ендокринології він займався  питаннями історії і філософії природознавства, проблемами спадковості та еволюції, впливу внутрішніх і зовнішніх факторів довкілля на організм, загадками психіки і свідомості тощо.

Завадовський написав понад 20 науково-популярних книжок з біології, багато з яких неодноразово перевидавались і перекладались іноземними мовами. Він був прекрасним лектором, його лекції, які супроводжувались демонстрацією дослідів і музейних експонатів, завжди збирали велику аудиторію. Девізом його життя стали слова Тімірязєва “Працювати для науки і писати для народу”.

Борис Михайлович сміливо і аргументовано критикував погляди Т.Д.Лисенка. На знаменитій сесії ВАСГНІЛ 1948 року він був єдиним, хто відкрито виступив проти «лисенківщини» і методів адміністративного утиску всіх інакомислячих у науці. Наслідки цього мужнього громадянського вчинку чесного вченого з’явилися швидко: Завадовського звинуватили у поширенні «морганізму-менделізму», звільнили з усіх займаних посад, заборонили публікувати його праці.

Діяльний за натурою, він важко переживав усунення від роботи, особливо у Біологічному музеї – своєму улюбленому дітищі, якому віддав так багато сил. В останні роки  працював завідуючим лабораторією ендокринології в Інституті акушерства і гінекології, де за короткий час зумів налагодити дослідження з медичної ендокринології.

Важкі нервові потрясіння стали причиною важкої хвороби і ранньої смерті 

Б.М.Завадовського. Роль цього вченого у розвитку науки явно недооцінена, проте результати його досліджень знайшли широке застосування в медицині і тваринництві.

 Література про нього:

Исследование механизмов периодических формообразовательных процессов  //  Развитие биологии на Украине.  Т.  3.  –  К. :  Наук. думка,  1985.  –  С.  96