календар подій

Календар подій

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Станчинський Володимир Володимирович (1882-1942), видатний   орнітолог, засновник вітчизняної екології, активний діяч охорони природи і заповідної справи.

Народився 20 квітня 1882 року в Москві в сім’ї інженера. Закінчив Смоленську гімназію, з дитячих років цікавився дослідженням природи.

Навчався  на  природничому  відділенні  фізико-математичного  факультету Московського  державного  університету, але  у  1902 році  за  протиурядову  діяльність був виключений з університету  та  емігрував до Німеччини, де продовжував навчання у Гейдельберзькому  університеті.

 У 1906  році В.В.Станчинський захищає дисертацію із зоології  і повертається в Москву. Молодому вченому довелося  здавати екстерном екзамени за весь курс університету, оскільки диплом, отриманий за кордоном,  в Росії був не дійсним.  У Москві він удосконалює свої знання з орнітології, займається науковою і викладацькою роботою, деякий час служить в армії.

Володимир Володимирович  переїжджає в Смоленськ у 1918 році, бере активну участь в організації навчальних закладів, краєзнавчого товариства, природничо-історичного музею. Смоленський період – час продуктивних екологічних досліджень: Станчинський публікує статті, веде активне листування, стає членом Британського і Американського екологічного товариств.

Літо 1926 року було переломним у житті Станчинського. Працюючи в комісії у заповіднику Асканія-Нова, він звернув особливу увагу на степи, як на порівняно прості і зручні для вивчення біоценози. У нього з’явилася ідея проведення масштабного і тривалого за часом біоценологічного експерименту в асканійських цілинних степах. У 1929 році В.В.Станчинський стає заступником директора з наукової роботи інституту "Асканія-Нова".

Вчений мав грандіозні плани: створення по всій країні екологічних інститутів степу,  лісу,  пустель,  тайги,  тундри.  Добивався  приєднання  до  заповідника  "Асканія-Нова"  нових  територій - узбережжя Чорного  і  Азовського  морів, ділянок Кримського півострову.  Пропонував створити на базі Асканії-Нової    науковий і  організаційний центр усіх заповідників України. 

Він організував комплексний моніторинг різних ділянок степу, залучив до цієї робот команду молодих науковців – кліматологів, грунтознавців, ботаніків і зоологів, фізіологів і біохіміків, зоотехніків і агрономів. Перші  результати досліджень в Асканії-Новій були представлені в травні 1930 року в Києві на IV з’їзді науковців-біологів. Доповідь Станчинського, яка включала безліч цікавих і незвичайних відомостей про степові біоценози, викликала величезний інтерес. У  1931  році  Володимир  Володимирович  Станчинський  був  одним  з  активних ініціаторів перетворення заповідника "Асканія-Нова" в степовий інститут екології.

В цей період виникла наукова і особиста суперечка В.В.Станчинського з вченим-твариннком М.Ф.Івановим, який очолював в Асканії-Новій зоотехнічну станцію, щодо перспектив розвитку заповідника. Перемогла позиція М.Ф.Іванова, підтримана Т.Д.Лисенком, і гасло «наука повинна служити виробництву». Замість степового інституту в Асканії виник інститут акліматизації і гібридизації, наша країна надовго втратила передові позиції у вивченні біологічних співтовариств і екології.

 Масштабні екологічні дослідження, організовані Станчинським, були згорнуті. Ідею організації заповідників і охорони природи «лисенковці» оголосили шкідливою, а самих екологів – ворогами народу.

 За науковою розправою настала і фізична: Станчинського заарештували в листопаді 1933 р. за звинуваченням у шпіонажі та організації повстанської групи, метою якої було усунення Радянської влади. Учений зі світовим ім’ям отримав вирок: п’ять років виправних робіт зоотехніком у радгоспах, підпорядкованих Наркомату внутрішніх справ. У 1936 році його справу переглянули і достроково звільнили, однак заборонили викладати у вищих навчальних закладах. З червня 1936 року В.В.Станчинський працює на посаді заступника директора з науки Центрального лісового державного заповідника в Тверській області. Там він продовжує дослідження, створює комплексну станцію, налагоджує зв’язки з відомими вченими, залучає до роботи студентів.

У перші дні війни у червні 1941 року Станчинського знову заарештували і винесли вирок: 8 років виправно-трудових таборів як «соціально небезпечному і раніше засудженому». У в’язниці він помирає від хвороби серця у березні 1942 року.

В.В.Станчинський зробив значний внесок у світову науку: підійшов до синтезу генетики, еволюції та екології, першим висунув ідею створення біосферних заповідників і проведення в них моніторингу, розробляв теорію екологічної диференціації, на 10 років випередив американських вчених у вимірюванні динаміки маси видової речовини в біоценозі, винайшов спеціальний прилад – біоценометр.

Література про нього:

Борейко В. Трагедія в Асканії-Нова : Доля вчених заповідника (Станчинський В., Яната А.,  Фортунатов К.)  //  Рад. Україна.  –  1991.  –  25 трав.