календар подій

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Казимирчак-Полонська Олена Іванівна (1902-1992), відомий вчений у галузі небесної механіки, дослідниця руху комет, доктор фізико-математичних наук.

Народилася   21 листопада 1902 року у м. Селець Володимирського повіту Волинської губернії. У 1922 р. Олена Іванівна блискуче складає  іспити і вступає на фізико-математичний факультет Львівського університету, після закінчення якого працює у Львівській астрономічній обсерваторії, а з 1932 р. — в Астрономічній обсерваторії Варшавського університету (у той час Волинський край входив до складу Польщі).

 У Варшаві на талановиту і сумлінну асистентку звертає увагу відомий учений, патріарх польської наукової школи з небесної механіки професор М. Камінський, який запрошує її до аспірантури.  Темою своєї дисертації О. Полонська обрала вивчення руху комет, захоплених великими планетами Сонячної системи. У 1934 р. вона успішно захистила дисертацію «Про планетоцентричний рух комет» на здобуття вченого ступеня доктора філософії.

Невдовзі доля звела її з Леоном Казимирчаком — ученим-іхтіологом, який теж працював у Варшавському університеті. У 1937 р. у них народився син Сергій. Це було щасливе подружжя красивих, талановитих людей, сповнених ентузіазму і великих творчих задумів, але війна  зруйнувала всі плани.

На війні безвісти пропав Л. Казимирчак, і на руках Олени Іванівни залишилися маленький син і хвора мати. У ті роки вона працювала то у Львові в астрономічній обсерваторії, то викладала математику у Варшаві. Але мріяла повернутися в Україну і оселитися десь у теплих південних районах, бо це було вкрай потрібно хворим синові і матері.

У травні 1945 р. Олена Іванівна переїхала до м. Херсона і почала працювати у місцевому педінституті — спочатку лаборантом, а згодом старшим викладачем кафедри математики. Щоб звести кінці з кінцями, працювала по 17 годин на добу і водночас готувала до захисту кандидатську дисертацію, бо її польський диплом доктора філософії в СРСР не визнавався.

У 1948 р. за нез'ясованих обставин у херсонській лікарні помирає син Сергій. Щоб якось заглушити страждання і тугу, Олена Іванівна намагається заглибитися у наукову роботу. Вона приймає запрошення директора Інституту теоретичної астрономії АН СРСР члена-кореспондента АН СРСР М.Ф. Субботіна і переїздить працювати до Ленінграда. Тут вона завершує дисертацію і в 1950 р. успішно захищає її.

Та доля знову наносить їй удар. У листопаді 1951 р. під час сталінських «чисток» і боротьби з «ворогами народу» її звільняють з роботи нібито за скороченням штатів. А в 1952 р. О.І. Казимирчак-Полонську заарештовують за «шпигунську діяльність». Вона опиняється у в'язниці. За відсутністю доказів її невдовзі звільняють, але про роботу в Ленінграді вже не може бути й мови. І Олена Іванівна повертається до Херсона, де дізнається, що її мати померла.

Невдовзі О.І. Казимирчак-Полонська переїздить до Одеси і у 1953-1956 рр. викладає в Одеському педагогічному інституті фізику, математику та астрономію. Тут вона організовує астрономічний гурток ім. Ф.О. Бредихіна і продовжує займатися улюбленою наукою.

У 1956 р. Олена Іванівна переїздить до Ленінграда і обіймає в Інституті теоретичної астрономії посаду молодшого наукового співробітника Відділу малих планет, комет і супутників. Вона опановує нову для неї справу — складання програм для обчислення на ЕОМ, готує на перфокартах величезний масив даних про рух комет за 400 років. Спираючись на власні методики та програми, розробляє безперервну числову теорію руху дуже цікавої комети Вольфа за весь сторічний (1884—1984) період її спостережень. Одночасно готує монографію, публікує численні наукові статті. У 1968 р. вона захищає докторську дисертацію на тему «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт». Це була робота світового значення. Того ж року їй присудили премію ім. Ф.О. Бредихіна АН СРСР.

Олена Іванівна завжди з повною віддачею працювала з молоддю, готувала аспірантів, багато з яких згодом стали відомими вченими в Україні, Росії, Польщі та в інших країнах. Своїм учням вона намагалася прищепити почуття відповідальності, виховати їх сумлінними, високоморальними людьми, здатними навіть на самопожертву. Саме такі риси були притаманні і самій Олені Іванівні.

Випробування, які випали на її долю, далися взнаки: Олена Іванівна втратила зір. Але не піддалася відчаю. Маючи добру пам'ять, вона вирішила викладати у Ленінградській академії теології, бо в її серці давно вже жила велика віра в Бога. Останні свої праці вона диктувала помічницям і публікувала під псевдонімом «Zakonnica Helena».

Померла Олена Іванівна Казимирчак-Полонська 30 серпня 1992 р. Поховали її на кладовищі видатних астрономів на території Пулковської обсерваторії.  В Кримській астрофізичній обсерваторії була відкрита мала планета, якій дали назву «Полонська»

Література про неї:

Казимирчак-Полонская Елена Ивановна // Колчинский И.  Г.,  Корсунь А. А.,  Родригес М.  Г.  Астрономы : біогр. справочник.  –  К. :  Наук. думка,  1977.  –  С. 108.

Корсунь  А. Дослідниця комет  // Обрій.  –  2006.  -  №  38.  –  С.  11.

Кривченя Е. Звезла Полонская  // Джерела. — 1995. — №  31/32. — Серп. — С.  10.

Кривченя  Є.  “ Людина — планета” //  Новий день. — 1995. — 11 листоп. —  С.  5.

Олена Іванівна Казимирчак-Полонська // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2002  рік.  –  Херсон,   2001.  –  С.  52.