 |
Ізмаїльський Олександр Олексійович (1851-1914), вчений, дослідник, агроном-природознавець. Народився 6 березня 1851 року в Петровському повіті Саратовської області (Росія) у сім’ї небагатого дворянина-службовця. Після закінчення у 1875 році Петровської землеробської та лісної академії (зараз Московська сільськогосподарська академія ім. К.А.Тімірязєва) працював асистентом на кафедрі зоології та анатомії. У 1879-1883 роках він читав лекції з сільського господарства в Херсонському земському училищі (зараз Херсонський державний аграрний університет) та був завідуючим навчальною фермою. |
Вдумливий агроном-дослідник, Ізмаїльський не міг не бачити, що розорані степи з ущільненою поверхнею, бідно устеленою рослинністю, не в змозі затримати ні снігу, ні води літніх дощів. Він розпочав наукові дослідження, присвячені питанням історії розвитку степів, вологості грунту та боротьбі із посухою в південних степах.
На основі бездоганних численних експериментів О.О. Ізмаїльський встановив, що висушування грунтів відбувається у зв’язку з неправильною обробкою степових земель, яка погіршує їх водний баланс. Велике значення у боротьбі із посухою Ізмаїльський надавав агротехнічним заходам (глибока оранка, кулісні пари, обробка поля поперек схилів, знищення бур’янів тощо) і застосуванню добрив.
У своїй книзі “Как высохла наша степь” він попереджував нащадків: “Если мы будем также беззаботно смотреть на прогрессирующие изменения поверхности наших степей, а в связи с этим и на прогрессирующее иссушение степной почвы, то едва ли можно сомневаться, что в сравнительно недалеком будущем наши степи превратятся в бесплодную пустыню”.
У 1884 році Ізмаїльський був віце-президентом Полтавського сільськогосподарського товариства, працював на Полтавській дослідній станції. Розроблені ними способи обробітку ґрунту та внесення добрив лягли в основу тодішньої системи землеробства і були використані багатьма дослідними установами і господарствами царської Росії. Фрагменти першої лісосмуги, висадженої О.О.Ізмаїльським для боротьби з посухою поблизу Диканьки, збереглися дотепер і охороняються як пам’ятка історії.
Окрім проблем грунтознавства, вчений вивчав питання тваринництва та сільськогосподарської ентомології. Наукові праці агронома-дослідника О.О.Ізмаїльського не втратили актуальності і у наші дні. Випробувані ним на практиці ідеї перенесені на масштаби всієї України, вони допомагають зберігати родючість земель, наповнювати засіки Батьківщини зерном і досі.
Література про нього:
История института в традициях коллектива // Ушкаренко В. А., Мартынова Т. Д. Херсонский государственный аграрный университет : исторический очерк. — Херсон : Айлант, 1999. — С. 129.
Сельськохозяйственная биология // Развитие биологии на Украине. Т. 1. – К. : Наук. думка, 1984. – С. 350.
