«Пол Ньюмен - легенда срібного екрану»

Пол Ньюман – американський актор, режисер, продюсер, справжня легенда світового кінематографа. Він десять разів висувався на премію "Оскар" і тричі ставав її лауреатом. Крім того, Ньюман є володарем Премії Гільдії акторів, двох "Золотих глобусів", "Еммі", а також нагород Берлінського та Каннського кінофестивалів. Пол Леонард Ньюман народився 26 січня 1925 року в Шейкер-Гайтс, передмісті Клівленда, штат Огайо. Його батько, Артур Самуель Ньюман, був власником магазину спортивних товарів, а мати, Тереза Фетцко Ньюман, займалася домогосподарством і була палкою шанувальницею мистецтва. Батько актора походив із єврейської родини угорських іммігрантів, а мати  мала словацьке коріння і належала до католицької церкви. Незважаючи на матеріальний достаток, родинне життя Ньюманів не завжди було ідеальним. Мати обожнювала Пола та підтримувала його інтерес до мистецтва, що нерідко викликало напругу у стосунках із батьком, який мріяв, аби син продовжив сімейну справу. З дитинства Пол захоплювався акторством. У семирічному віці він уперше з'явився на сцені, виконавши роль кур’єра у шкільній постановці "Робін Гуд". Цей досвід став першим кроком на шляху до його майбутньої кінематографічної слави.

Пол Ньюман навчався у середній школі Шейкер-Гайтс, де виявив себе як здібний спортсмен, зокрема у футболі та боротьбі. У 1943 році він закінчив школу і на деякий час вступив до коледжу, але невдовзі пішов служити до військово-повітряного корпусу ВМС США. Ньюман мріяв стати пілотом, проте через дальтонізм йому відмовили у цій можливості. Замість цього він став радистом і під час Другої світової війни служив на Тихому океані. Після демобілізації у 1946 році Ньюман вступив до коледжу Кеньон у штаті Огайо. Він отримав спортивну стипендію та грав у футбольній команді коледжу. Проте через деякі негаразди його усунули з команди. «Мене кинули до в'язниці та вигнали з футбольної команди. Оскільки я був сповнений рішучості не надто багато вчитися, останні два роки я спеціалізувався на театрі», — зізнався Ньюман в інтерв’ю журналу Interview у 1998 році. У 1949 році, після завершення навчання, Ньюман працював у літньому фондовому театрі у Вісконсині. Саме там він познайомився зі своєю першою дружиною, актрисою Жаклін Вітте. Незабаром пара одружилася. Після смерті батька у 1950 році Ньюман разом із дружиною повернувся до Огайо, щоб керувати сімейним бізнесом. У цей час народилася їхня перша дитина — син Скотт. Згодом Ньюман передав управління бізнесом своєму брату й переїхав із сім’єю до Коннектикуту, де вступив до Єльської школи драми. Через фінансові труднощі він залишив навчання в Єлі й у 1951 році вирушив до Нью-Йорка, щоб спробувати себе у професійній акторській кар’єрі. Ньюман навчався у Лі Страсберга в знаменитій Акторській студії, де його однокурсниками були такі зірки, як Марлон Брандо, Джеймс Дін і Джеральдін Пейдж. Цей період став переломним у його житті, заклавши основи для майбутнього успіху в Голлівуді.Пол Ньюман дебютував на Бродвеї у 1953 році в комедії Вільяма Інзі «Пікнік», яка отримала Пулітцерівську премію. Під час репетицій він познайомився з актрисою Джоанн Вудворд, дублеркою у постановці. Хоча між ними одразу виникла симпатія, Ньюман, який на той час був щасливим у шлюбі, не підтримував романтичних стосунків із молодою актрисою. Приблизно в цей же час Пол та його дружина Жаклін Вітте стали батьками вдруге — народилася їхня дочка Сьюзен. «Пікнік» йшов на Бродвеї протягом 14 місяців, що дозволяло Ньюману утримувати свою сім’ю. Він також знайшов роботу на телебаченні, яке тоді тільки розвивалося. У 1954 році Пол дебютував у кіно у фільмі «Срібна чаша». Проте його перша кінороль отримала негативні відгуки критиків. Водночас Ньюман продовжував досягати успіху на театральній сцені, зокрема у виставі «Години відчаю», де він зіграв чоловіка-втікача, який тероризує сім’ю з передмістя. За цю роль він отримав премію «Тоні». Саме під час роботи над цією постановкою у Ньюмана народилася третя дитина — дочка Стефані. У 1956 році відбувся переломний момент у кар'єрі Ньюмана — він зіграв боксера Роккі Граціано у фільмі «Хтось там нагорі любить мене». Ця роль принесла йому перше визнання як провідного актора. Під час зйомок фільму «Довге, спекотне літо» (1957) Ньюман розлучився з Жаклін Вітте і одружився з Джоанн Вудворд. Їхній шлюб тривав понад 50 років — до самої смерті Ньюмана. Разом у них народилося три дочки: Нелл, Мелісса та Клер. Пол Ньюман і Джоанн Вудворд були не лише чоловіком і дружиною, але й творчими партнерами. Вони підтримували одне одного у кар’єрі та особистому житті, створивши приклад міцного та гармонійного союзу, що рідко трапляється у світі шоу-бізнесу. Їхній шлюб і взаємна підтримка стали легендою Голлівуду.

У 1958 році Пол Ньюман зіграв Бріка у кіноверсії п’єси Теннессі Вільямса «Кіт на розжареному даху» разом із Елізабет Тейлор. Його герой — колишній футболіст, який втратив сенс життя і почав пити. Однак спілкування з батьком повертає йому волю до життя. Ця роль стала справжнім проривом для Ньюмана, вперше номінувавши його на премію «Оскар».

1960-ті роки стали періодом злету для актора. У драмі «Шахрай» він зіграв більярдного гравця, а через два роки з’явився у фільмі, який руйнував стереотипи про американський Захід, зігравши бездушного й цинічного ковбоя. У 1966 році Ньюман зіграв у шпигунському трилері «Розірвана завіса» і дебютував як режисер, знявши фільм «Рейчел, Рейчел» — тонку історію про життя простої жінки. Головну роль у стрічці виконала дружина актора Джоанн Вудворд, для якої Пол і створив цей фільм. Робота отримала високу оцінку критиків і принесла Ньюману перший «Золотий глобус» за режисуру. У 1969 році Ньюман зіграв одну зі своїх найзнаковіших ролей — Буча Кессіді у фільмі «Буч Кессіді та Санденс Кід». Його герой — романтичний бунтар і грабіжник банківських вагонів. Стрічка стала класикою і закріпила за актором статус легенди Голлівуду.

Окрім акторської кар’єри, Ньюман захоплювався автоперегонами. У 1972 році він здобув першу перемогу на трасі в Коннектикуті, а через чотири роки виграв титул Національного клубу спортивних автомобілів Америки. У 1995 році, у віці 70 років, він став найстаршим гонщиком, який переміг у престижних 24-годинних перегонах Rolex 24 у Дайтоні.

У 1973 році Ньюман знявся у кримінальній комедії «Афера» разом із Робертом Редфордом. Його герой, шахрай екстра-класу, організовує геніальну помсту за смерть друга. Картина отримала сім «Оскарів» і стала однією з найуспішніших робіт Ньюмана. У 1976 році актор зіграв у фільмі-катастрофі «Пекло в піднебессі». А у 1981 році Ньюман знявся в драмі Сідні Поллака «Без агресії», а наступного року зіграв адвоката-алкоголіка у фільмі «Вердикт». Попри чергову номінацію на «Оскар», нагороди він не отримав. Лише у 1986 році Пол здобув довгоочікуваний «Оскар» за роль у фільмі Мартіна Скорсезе «Колір грошей», де його партнером був Том Круз.

Ньюман заснував свою власну продовольчу компанію Newman’s Own на початку 1980-х. Ця компанія продавала харчові продукти, передаючи весь прибуток на благодійність. Компанія пожертвувала понад 500 мільйонів доларів. Серед інших благодійних фондів Ньюмана — Центр Скотта Ньюмана, який він заснував у 1978 році, після того, як його єдиний син помер від випадкового передозування алкоголю та ліків, що відпускаються за рецептом. Група прагнула зупинити зловживання забороненими речовинами за допомогою освітніх програм. Він також створив табори The Hole in the Wall Gang Camp для важкохворих дітей.

У 2007 році, під час виступу на шоу «Доброго ранку, Америка», Пол Ньюман оголосив про завершення своєї акторської кар’єри. «Я більше не можу працювати актором на тому рівні, на якому хотів би, — сказав він. — Ти починаєш втрачати свою пам'ять, свою впевненість, винахідливість. Тож для мене це значною мірою закрита книга». Попри це, Ньюман не збирався повністю полишати театральний світ. Він планував поставити п’єсу «Миші та люди» у Westport Country Playhouse, проте через погіршення здоров’я змушений був відмовитися від участі. У той час з’явилися чутки про серйозну хворобу актора, хоча він сам зберігав почуття гумору. У заявах представників Ньюмана зазначалося, що його лікують «від ступні спортсмена та випадання волосся». 26 вересня 2008 року Пол Ньюман помер у віці 83 років від раку легенів. Пол Ньюман залишив яскравий слід у світовій культурі, кіноіндустрії та благодійній діяльності. Його пам’ятають як одного з найталановитіших акторів свого часу, людину з великою душею та мецената. Його фільми, серед яких «Кіт на розжареному даху», «Буч Кессіді та Санденс Кід», «Афера» та «Колір грошей», стали класикою кінематографу. Благодійна діяльність Ньюмана, зокрема створення компанії Newman’s Own і таборів для важкохворих дітей, надихає мільйони людей у всьому світі. Пол Ньюман залишив після себе не лише багатогранну творчу спадщину, а й приклад гуманності та щедрості, який продовжує жити у серцях його шанувальників.