Олександр Афанасьєв-Чужбинський — відомий у свою епоху письменник, публіцист, етнограф, приятель молодих років Тараса Шевченка. Багато мандрував Україною, 
вивчаючи народний побут, уклав словник української мови. Творча спадщина Афанасьєва дуже велика – вірші і оповідання, романи, етнографічні і лінгвістичні праці, публіцистика, літературно-критичні статті та переклади. Хоча писав він переважно російською мовою, але за своїм змістом і спрямованістю його творча й наукова спадщина безперечно належить українському народові. Багатий і різноплановий його доробок на ниві українознавства й нині заслуговує на увагу й належне поцінування. Народився Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський 11 березня (28 лютого за старим стилем) 1816 року в селі Ісківці Лубенського району Полтавської області в сім'ї дрібного поміщика. Батько був росіянином, мати – українкою. Сім'я володіла гуральнею та кількома десятками кріпаків, до яких відносилася досить ліберально. Справжнє прізвище – Афанасьєв, частина прізвища Чужбинський – це псевдонім, обраний письменником на початку своєї літературної діяльності. Також письменник писав під такими псевдонімами –Невідомий, Лубенець, Пустинник, Докучаєв, Забитий, Хрущ,
Чайник та інші. Дитинство Олександра Афанасьєва проминуло в селі на берегах річки Сліпород, на лоні благодатної української природи, серед патріархального життя людей, багатого поетичними легендами про хоробре українське козацтво. Тут він слухав кобзарів-лірників, які так славно прославляли минуле – все це без сумніву справило велике враження на дитячу душу. Змалку полюбив Олександр українську пісню, захопився збором фольклору та матеріалів з історії рідного краю, які згодом допомагали йому як поетові, як ученому. Початкову освіту отримав вдома. У 1829–1835 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька. Під час навчання зблизився з Євгеном Гребінкою. Обидва мешкали на квартирі в професора Микити Соловйова, який викладав у гімназії природничі науки, мав авторитет серед учнів. Дружні стосунки з Євгеном позначилися на поетичній творчості Афанасьєва. Вони стали друзями на все життя. У Петербурзі найкращий літературний салон був у пана Євгена, він видавав журнал української поезії "Ластівка" і не раз називав столицю Росії "колонією освічених українців". В 1836 році Афанасьєв вступив на військову службу, до Білгородського уланського полку. Незабаром доля закидає Олександра Степановича з полком на Кавказ, де він вдосталь вдихнув пороху в боях із горцями. У Тифлісі Олександр Степанович мав салон рідної пісні. Там поет Фрідріх Боденштедт вивчив завдяки Афанасьєву українську мову, переклав жмуток наших пісень німецькою і 1845 р. у Штутгарді видав їх у збірочці "Поетична Україна". Додам, що Фрідріх Боденштедт був професором слов'янських мов у Мюнхені і не раз своїм студентам розповідав про українського поета Олександра Афанасьєва. Друкуватися Олександр почав з 1838 року, вірші писав українською мовою. Із Кавказу до «Ластівки» надсилав він свої поезії, підписуючись псевдонімом: Чужбинський. 1843 рік багато в чому став переломним у житті бойового офіцера. Олександр Степанович пише рапорт з проханням звільнити його в запас.На початку 50–х років Олександр Чужбинський переїхав до Петербурга. Афанасьєв став першим директором військово-історичного музею — гігантського арсеналу біля Петропавлівської фортеці, заснував газету "Петербурзький листок". Херсонцям, які цікавляться іторією рідного краю буде цікава книга Афанасьєва-Чужбинського «Подорож у південну Росію».
У 1859 року разом з етнографічною експедицією морського міністерства. упродовж п'яти років Олександр Степанович досліджував Дніпро і прилеглі до нього території. Побачене й досліджене Афанасьєв-Чужбинський описав у двотомнику "Подорож у південну Росію", де є сторінки, присвячені м. Херсону. Дослідник, описав побудову міста, лісові двори, пристань, базар «Привоз», фортецю, пам’ятник Говарду, училище торгового мореплавання. Ця книга представляє собою не тільки солідну етнографічну працю, а й художній твір в жанрі дорожніх нотаток. Там безліч живих діалогів і невигаданих історій.
