«Люблю тебе, гіркий мій степе,

Солончаки та полини!»

Писав свого часу відомий український поет і археолог, дослідник скіфського степу Борис Мозолевський. Насправді не лише солончаками і полинами славиться наш степ, велика енергетична сила таїться у цій землі, а історія українського степу заглиблюється на цілі тисячоліття. Його широчіні немає ні кінця ні краю. Це – безмежна рівнина, вкрита густою ковилою, на якій блищить ранкова роса. Вітерець підхоплює і жене хвилі гіркого й терпкого аромату полину. Небо блакитне і чисте. Степова зона лежить у південній частині України і займає 39 % її території. На півночі межує з лісостеповою зоною, на півдні простягається до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір. Охоплює більшу північну частину Кримського півострова.   Степ, як екосистема, існує вже, принаймні, 5 мільйонів років. Звичайно, раніше були дещо інші степи, з дещо іншими рослинами і тваринами, але ми могли б легко впізнати степи минулого за їхнім природним обличчям. Починаючи з трипільських, а то й давніших — індоарійських часів, тут закладалися основи менталітету українців. На безкраїх степових просторах відбувався розвиток культури, побуту і світогляду наших пращурів, народився волелюбний дух українського народу, його самосвідомість. Територію степу у межах сучасної України в історичний (зафіксований на сторінках письмових пам’яток) час населяли кіммерійці, прадавні слов’яни, тиверці, уличі, здіймали пилюку кінськими копитами скіфи, сармати, гуни, половці... Природу степу вони обожнювали і магічно одухотворювали. 

Яскраву сторінку в історії українських степів вписано лицарями середньовіччя — запорожцями. У ХV—ХVІІІ ст. на теренах від Дністра до Дону розміщувалися вольності Низового Війська Запорозького, розділені на вісім адміністративних одиниць — паланок. Духовну велич степу українське козацтво оспівало у своїх піснях, думах, легендах. Там, у степу пам’ять про подвиг і славу, як найвищі цінності запорізького товариства, навік спочиває у високих, насипаних козацькими шапками, курганах і могилах. Споконвіку степ був годувальником. Люди жили з рибальства, полювання та бджільництва. Річки пінилися від риби. У степу випасали худобу. Пізніше розорали землю й почали вирощувати пшеницю і соняшник.

Сьогодні ми представляємо вам книгу Олексія Мустафіна «Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня». Спочатку про автора Мустафін Олексій Рафаїлович народився 23 травня 1971 року в місті Київ. У 1987 році закінчив середню школу з хімічним ухилом, та вступив на історичний факультет Київського державного педагогічного університету мені М. П. Драгоманова. Спочатку працював в аналітичних і дослідницьких центрах, згодом починає журналістську діяльність в українському виданні "УНІАН-тижневик", газетах "Пост-Поступ" та "День". З 1997 року працює в телевізійній сфері, спочатку був завідувачем відділу міжнародних новин ТСН на каналі "1+1", потім шеф-редактором служби новин телеканалу "Інтер". У 2004 році його телепрограми стають рейтинговими та входять в ТОП-10 популярних програм. Обіймав посаду голови правління "ММЦ-СТБ", був генеральним директором телеканалу "Мега" та генеральним продюсером новин "Медіа Групи Україна". На базі ресурсів групи створив єдину інформаційну платформу під спільним брендом "Сьогодні". Одним з його досягнень є інформаційні проекти "ВІКНА" і "Дзеркало тижня", які відзначені численними преміями. Олексій автор історичних і публіцистичних видань "Справжня історія Стародавнього часу", "Справжня історія раннього нового часу" та "Справжня історія пізнього нового часу", "Халепи, що визначили долю народів", "Злам: кризи політичних режимів" та інших. Ідея нової книжки «Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня» виникла й оформилася під час розмов автора з українськими істориками й археологами, які досліджують минуле Північного Причорномор’я — від міднокам’яної доби до епохи модерну. Кожна з досліджених ними культур самобутня. Адже століттями в українських степах змінювали один одного десятки різномовних народів — і всі вони залишили неповторний слід на цих землях, створили унікальний профіль і характер цього краю. Сучасним українцям доводиться мало не по перлинах, розкиданих в степу, збирати й відновлювати намисто власної історії. Історії різнобарвної та водночас напрочуд цілісної та логічної. Саме про це книжка Олексія Мустафіна.