Чи може народний орнамент бути брендом? Чи здатна традиція працювати в сучасному культурному просторі - так само активно, як модні дизайнерські тренди? Саме над цими питаннями замислилися дев’ятикласники під час мистецьких онлайн-зустріч - етнодизайнерської лабораторії «Орнамент як бренд: традиція в сучасному культурному просторі».
Їх фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели для учнів 9-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 55 Херсонської міської ради та Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради.
Під час заходу йшлося про те, що бренд - це не лише логотип, а передусім образ, емоція, довіра та репутація, які виникають у свідомості людей. Учні розглядали поняття культурного бренду як символу, що представляє територію або народ, та обговорювали, чи може український орнамент стати таким впізнаваним маркером країни.
Окрему увагу було приділено поняттю айдентики як системі візуальних ознак, за якими впізнається стиль: палітрі, формі, композиції, характеру ліній, символіці. На прикладах сучасних інтерпретацій традиційних розписів школярі побачили, як орнамент виходить за межі музейного простору та входить у дизайн одягу, аксесуарів, міського середовища, соціальних ініціатив і культурної дипломатії.
Учасники проаналізували, як саме традиція стає брендом: через активність майстрів, сучасний менеджмент, роботу в соціальних мережах, впізнаваність палітри, взаємодію з молоддю. Особливу зацікавленість викликала тема трансформації орнаменту відповідно до реалій сьогодення та потреб сучасного споживача.
Окремим, делікатним блоком стало осмислення теми «Орнамент і час війни». Учні говорили про перетворення артефактів війни на арт-об’єкти не як про декорування руйнування, а як про культурну відповідь на нього. Квітка в орнаменті постає символом відродження й внутрішньої сили.
Також було звернено увагу на те, як українські бренди одягу та аксесуарів інтегрують традиційні мотиви у свої колекції. Якщо раніше такі приклади були поодинокими, то повномасштабне вторгнення посилило потребу пошуку власного коріння та культурної ідентичності, що активізувало звернення до національного мистецького спадку.
Завершилася зустріч практичним завданням: учням було запропоновано на основі прикладів сучасних мерчів у стилі народних розписів створити або запропонувати власне бачення орнаменту чи образу, який міг би стати впізнаваним брендом.
Підсумком зустрічі стала думка: традиція не зберігається лише в музеї - вона або працює в сучасності, або зникає. Без її глибокого знання жоден сучасний бренд не буде переконливим. Орнамент - це не просто візерунок, а культурний код і візуальна мова нації. І майбутнє традиції залежить від тих, хто здатен мислити нею сучасно.
