У Херсонській обласній бібліотеці для дітей імені Дніпрової Чайки відбулася незвичайна зустріч молодіжного клубу MoNoLit, організована бібліотекарями відділу обслуговування юнацтва та молоді у співпраці з фахівцями відділу естетичного виховання. Цього разу молодь поринула у світ… лото!
Історичний екскурс переніс учасників у XVI століття — до гамірної Італії, де вперше пролунало слово "Lotto". З вуличної гри для простолюду вона швидко перетворилася на елітарну розвагу в салонах Франції, згодом стала навчальним інструментом у Німеччині, а пізніше дісталася і до України, де лото довгий час було невід’ємною частиною родинних вечорів. Виявилося, що ця гра — не просто розвага, а справжнє культурне явище, яке об’єднувало покоління та народи.
Літературна подорож відкрила ще одну грань знайомої гри. Клубівці дізналися, як лото згадується у творах світової класики. У «Гордості і упередженні» Джейн Остін — це засіб флірту та соціального зближення. У «Пані Боварі» Гюстава Флобера — символ наївних мрій про щастя. У «Сліпоті» Жозе Сарамаґо — гірка метафора втрати контролю. А в «Портреті Доріана Грея» Оскара Вайльда — гра з долею, що закінчується фатально.
Образи з книг несподівано ожили в театралізованій сценці «Літературне лото: зустріч у вітальні», яку учасники заходу поставили разом. У ній Емма Боварі, Гамлет, Ліззі Беннет, Дон Кіхот, Доріан Грей зібралися за одним столом, щоб пограти в лото й поговорити про життя, долю й красу. Було іронічно, філософськи, трохи драматично, але дуже щиро. Юні актори й акторки настільки переконливо перевтілилися у своїх героїв, що здавалося: усі присутні справді опинилися в художньому творі.
Пізніше учасники заходу переглянули репродукції картин, гравюр і полотен, на яких зображено сцени гри в лото — від французьких салонів XVIII століття до домашніх інтер’єрів ХІХ. У кожному з творів відчувалася атмосфера спільності, єднання, моменту, коли час наче зупиняється.
А потім — справжня гра в лото! Картки розкладено, бочечки витягнуто — і почалося. Сміх, жарти, азарт, радість! Хтось вигравав, хтось трохи плутався, але всі були в захваті. В ці миті народжувалося головне відчуття: ми разом.
Завершенням зустрічі стало традиційне чаювання — з теплими розмовами, усмішками, обіймами та фото на згадку. А головною думкою вечора залишилася проста істина: життя — це теж гра, в якій головне – не виграш, а спілкування.
