«Золоте століття» Голлівуду подарувало світу безліч чудових акторів. Один з них Монтгомері Кліфт, якого в свій час іменували головним секс-символом Голлівуду. Народився Едвард Монтгомері Кліфт у 1920 році у вельми забезпеченій родині. Батько Монті, Вільям Брукс Кліфт, був дуже успішним брокером та віце-президентом Національного Банку Омахи. У 1914 році він одружився з Етель Фогг Андерсон, яку найчастіше називав просто Санні (Сонячна). Вона і стала матір'ю трьох його дітей. Але Етель мала складну сімейну історію. У віці одного року її удочерили, а потім вона дізналася, що насправді походила із престижного роду. Майже все своє життя Санні Кліфт витратила на те, щоби докопатися до істини. І в цьому їй дуже допомагали гроші чоловіка. Матері Монтгомері Кліфта все ж таки вдалося знайти одну зачіпку. Це був лікар, який приймав пологи у її матері. І на честь цього лікаря, доктора – Едварда Монтгомері, Етель назвала свого молодшого сина. Етель дізналася, що вона була незаконнонародженою дочкою Вудбері Блейра та Марії Андерсон, їхній шлюб був розірваний незадовго до появи Етель на світ. Таким чином, одним із прадідів Монті Кліфта був сам Монтгомері Блейр, головний поштмейстер при президенті Авраамі Лінкольні, а прапрадідом — Френсіс Престон Блейр, журналіст та радник президента Ендрю Джексона та Леві Вудбері, член Верховного Суду США. У всякому разі, саме такої версії дотримується Патриція Босуорт, одна з біографів Монтгомері Кліфта. Але офіційно ця інформація так ніколи не була підтверджена. Проте документи для Етель не мали особливого значення. Отримавши докази свого високого походження, вона всіляко намагалася захистити себе та свою сім'ю від «звичайних», на її думку, людей. Дітей вона виховувала справжніми аристократами, тож жоден із них не відвідував школи. Етель наймала найкращих приватних педагогів, та й сама брала активну участь у їхньому освітньому процесі. Першу половину свого життя Монтгомері Кліфт та його брат із сестрою багато часу провели, подорожуючи Європою.Після великого біржового краху 1929 року і настання Великої Депресії, сім'я була змушена перебратися з Омахи до Нью-Йорка і відмовитися від аристократичного способу життя. Незважаючи на сумне фінансове становище, мати доклала всіх зусиль, щоб влаштувати своїх дітей до пристойних навчальних закладів. Вільям вступив до Гарварду, а Роберт - до Брін-Мор коледжу. А ось Монтгомері (його всі називали Монті) не зміг перебудуватися з домашнього навчання на походи до школи, тому до коледжу йому вступити не вдалося. Він знайшов себе на сцені, почавши виступати із 13 років. Вже в 1935 році Монті отримав роль у бродвейській постановці "Літай додому", яка полюбилася глядачам і протрималася два сезони. Яскрава зовнішність і акторський талант допомогли йому закріпитися на Бродвеї на цілих 10 років. Монтгомері Кліфт довгий час вважав себе театральним актором і не хотів зніматися в кіно. Однак у справу втрутилася серйозна реальність. Він не звик економити, вів пусте життя молодого аристократа і за кілька років накопичив божевільні борги у розмірі 13 тисяч доларів! Кредитори ставали все наполегливішими, а театральних гонорарів катастрофічно не вистачало, щоб задовольнити їхні вимоги. Щоб виправити своє фінансове становище, Кліфт прийняв пропозицію режисера Говарда Хоукса знятися у вестерні «Червона річка». Партнером Монтгомері Кліфта зі знімального майданчика став Джон Уейн. У акторів з перших днів не склалися стосунки, тому за межами знімального майданчика вони ніколи не спілкувалися. Можливо, саме ця ворожнеча і спричинила відмову Монті Кліфта від ролі у фільмі «Ріо Браво», де також грав і Джон Уейн. Стрічка «Червона річка» вийшла на екрани у 1948 році. Цього ж року вийшов другий фільм за участі Кліфта – драма «Пошук». Актор  був дуже незадоволений якістю сценарію до цієї стрічки, тож переписав більшість сцен сам. Стрічка отримала «Оскар» за найкращий сценарій, але він дістався первісним авторам. Проте виконання Кліфта теж не залишилося непоміченим: воно принесло йому першу номінацію на «Оскар» за кращу чоловічу роль. Здивований природністю гри актора, режисер Фред Ціннеман навіть поцікавився: «Де їм вдалося знайти солдата, який так переконливо грає?». Після «Червоної річки» та «Пошуку» Монтгомері Кліфт знявся у фільмі «Спадкоємиця» і його ім'я вперше було згадано журналістами поряд зі словосполученням «секс-символ». Від шанувальниць не було відбою, на актора обрушилася величезна слава. Починаючи з 50-х років, Монтгомері Кліфт вважався затребуваним актором Голлівуду. Конкуренцію тоді міг скласти лише блискучий Марлон Брандо. Навіть Елізабет Тейлор якось зауважила: «Монті, можливо, став би найбільшою зіркою у світі кіно, якби більше знімався». І справді, актор був дуже перебірливий у ролях — він відмовився від багатьох проектів з особистих міркувань. Його наступна робота, «Місце під сонцем», стала голлівудською класикою. Студія звела на майданчику двох висхідних зірок, Кліфта та Тейлор, плануючи зняти блокбастер із двома головними секс-символами Голлівуду. І це їм вдалося. Роль Джорджа Істмена в «Місце під сонцем» стала однією з найкращих у фільмографії Кліфта. І за неї Монті отримав другу номінацію на Оскар. Свого персонажа Кліфт продумував докладно. Заради сцени у в'язниці він навіть провів одну ніч у камері. Гра Монтгомері Кліфта в цьому фільмі була настільки гарною, що його головний суперник, Брандо, проголосував за висування Кліфта на «Оскар» і був цілком упевнений, що перемога в категорії «Найкраща чоловіча роль» дістанеться саме Монті. До речі, цього року Кліфт проголосував за Брандо в цій же категорії за його гру у фільмі «Трамвай бажання». «Місце під сонцем» зібрало багато позитивних відгуків. Чарлі Чаплін назвав його «найбільшим фільмом про Америку». Особливу славу фільму принесли роздуті газетяра плітки про те, що Кліфт і Тейлор зустрічаються і поза екраном. Їх навіть називали «найкрасивішою парою Голлівуду». Але то були лише чутки. Тейлор з Кліфтом справді мали близькі стосунки, але лише дружні, і вони їх зберегли до останнього дня життя Кліфта. Статус «секс-символу Голлівуду» остаточно закріпився за Монтгомері Кліфтом і йому приписували безліч романів із яскравими красунями «фабрики мрій». Але більшість цих романів були вигадані журналістами. За численними свідченнями колег та біографів актор був бісексуальним і його цікавили не тільки жінки... Неприйняття цієї особливості ускладнювало життя Кліфта - він намагався боротися зі своєю бісексуальністю, у тому числі - за допомогою алкоголю та «речовин». Після виходу фільму «Місце під сонцем» було практично дворічне мовчання, яке порушилося в 1952 році виходом відразу трьох фільмів за участю Монтгомері Кліфта: «Я сповідуюсь» Альфреда Хічкока, «Вокзал Терміні» Вітторіо Де Сіка та «Відтепер і на віки» Ціннемана. Останній приніс Кліфту його третю номінацію на «Оскар» та став візитною карткою у його фільмографії. Монтгомері Кліфт був дуже розбірливий у виборі ролей, тому до 1956 відмовлявся від безлічі пропозицій. У тому числі він відмовився від ролей у таких культових картинах як «Бульвар Сансет» та «На схід від раю». Однак його зацікавила пропозиція знятися у фільмі «Округ Рейнтрі». Багато в чому на його рішення вплинула Елізабет Тейлор, яка знову стала його партнеркою на знімальному майданчику. Вона запросила Кліфта на вечірку в Беверлі Хіллз, влаштовану її другим чоловіком Майклом Уалдінгом. Ця вечірка стала для Монтгомері Кліфта фатальною...

12 травня 1956 року, повертаючись з вечірки, актор не впорався з керуванням та врізався у телефонний стовп. Свідком аварії став актор Кевін Маккарті, який негайно повідомив учасників вечірки про те, що сталося. Елізабет Тейлор буквально врятувала життя Кліфта, витягнувши з його рота зламані зуби, які забивали дихальні шляхи. Наслідками аварії стали переломи щелепи, носового хряща та перегородки. Щоб відновити зовнішність, акторові потрібно було зробити кілька пластичних операцій - революційних на той час. Через зачеплений нерв, Монтгомері Кліфта стали мучити постійні болі в правій частині обличчя, які він заглушував алкоголем і знеболюючими. Від наслідків аварії він не міг оговтатися довгі роки. Йому, як і раніше, пропонували ролі, він знімався, але мав серйозні проблеми з дисципліною через пристрасть до алкоголю. За 10 років, що минули з моменту аварії, Монтгомері Кліфт знявся в таких картинах як «Молоді леви», «Раптом, минулого літа», «Дика річка» та «Нюрнберзький процес», що приніс йому четверту номінацію на «Оскар». У 1961 році Монтгомері Кліфт знімався у фільмі «Неприкаяні», разом із Кларком Гейблом та Мерлін Монро. У знаменитої блондинки тоді теж були серйозні проблеми з емоційним станом, але вона сумно відзначила: «Кліфт — єдина людина, яку я знала, яка перебувала в ще гіршому стані, ніж я». Чотири роки Кліфт сидів без роботи. І ось, у 1966 році, за сприяння Елізабет Тейлор йому запропонували головну роль у «Бликах у золотому оці». Під час підготовок до зйомок Монті Кліфт погодився на епізодичну роль у драмі «Відступник». Але зіграти свою останню головну роль акторові так і не вдалося. Монтгомері Кліфт був знайдений мертвим 22 липня 1966 року у своєму будинку у Нью-Йорку. Причиною смерті було названо серцевий напад. Лікарі зійшлися на думці, що причиною його смерті стало зловживання алкоголем та наркотичними засобами.