ЛАТИНІНА (ДИРІЙ) Лариса Семенівна – дев’ятиразова Олімпійська чемпіонка (XVI, XVIІ, XVIІІ Олімпіади), чемпіонка  світу, Європи та СРСР зі спортивної гімнастики. Народилася Лариса Семенівна 27 грудня 1934 року в с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області. Батько - Дирій Семен Андрійович (1906-1943), учасник Великої Вітчизняної війни, загинув у Сталінградській битві. Мати - Барабанюк Пелагея Онисимівна (1902-1975). Росла  Лариса у післявоєнному Херсоні, тут почала  свій шлях у великий спорт.

Навчалася у Херсонській середній школі № 14, займалася у хореографічному гуртку. У гімнастику прийшла у п'ятому класі, коли її балетмейстер виїхав з міста. Першим наставником був Михайло Опанасович Сотніченко.

У 1950 році Дирій стала першорозрядницею і у складі збірної команди школярів України відправилася на всесоюзну першість у Казань. Проте у столиці Татарії вона виступила невдало. Після тієї невдачі Лариса тренувалася по два рази на день. Восени вони з Сотніченком перейшли до роботи над програмою для майстрів. Досить скоро Лариса стала першим майстром спорту в рідному місті. Виступаючи вже за оновленою програмою на дорослій першості України в Харкові, гімнастка зайняла четверте місце.

На всі привабливі пропозиції переїхати в інше місто Лариса відповідала відмовою. Школу вона закінчила  у 1953 році із золотою медаллю і вступила до Київського державного інституту фізичної культури, продовжуючи тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мішакова.

На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі у 1954 р. виграла золоту медаль у командних змаганнях у складі збірної СРСР.

Засяяла зірка Лариси Латиніної, найбільш успішної спортсменки Херсонщини, у 1956 році на ХVI Олімпійських іграх у Мельбурні, де  вона стала олімпійською чемпіонкою у командній першості Свій успіх Латиніна повторила через 4 роки на Олімпіаді в Римі (1960 р.) та на Олімпіаді в Токіо (1964 р.). Крім того, в особовому заліку вона завоювала 6 золотих нагород. У Мельбурні та Римі Лариса Латиніна стала абсолютною олімпійською чемпіонкою. У Токіо на Іграх XVIII Олімпіади  (1964 р.) гімнастка стала  дворазовою олімпійською чемпіонкою у командній першості та вільних вправах, а також срібним призером у багатоборстві та опорному стрибку і виборола «бронзу» на брусах та колоді.

Усього майстер спорту Лариса Латиніна має 18 олімпійських нагород: 9 золотих, 5 срібних і 4 бронзових.

За кількістю нагород вона була рекордсменкою до Олімпійських ігор 2008 року у Пекіні і  лише зараз американський плавець Майкл Фелпс перевершив її досягнення за кількістю золотих медалей.  Ім’я української гімнастки за видатні спортивні результати внесене до Книги рекордів Гіннеса у трьох номінаціях.

Після завершення кар’єри, з 1966 по 1977 р. була тренером збірної СРСР. Під її керівництвом  команда тричі вигравала у 1968, 1972, 1976 роках олімпійські медалі золотої чеканки. П'ять років Латиніна входила в Організаційний комітет «Олімпіада-80», потім відповідала за розвиток гімнастики у спорткомітеті Москви.

Зірка на честь Лариси Латиніної закладена у Києві на  майдані Незалежності. У дні святкування свого   70-річчя вона отримала незвичайний подарунок з рук космонавта Германа Титова –  сертифікат, згідно з яким одна із зірок у сузір′ї  Козерога носить її ім′я.  У 2000 році їй присвоєно звання "Почесного громадянина міста Херсона".

Нагороджена орденом Леніна (1957 р.), орденом Дружби народів (1980), трьома орденами «Знак Пошани» (1960, 1965, 1972 рр.) і орденом Пошани (2000 р.) та орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2002).

Латиніна є автором книг «Рівновага» (1975 р.), «Гімнастика крізь роки» (1977 р.), «Солнечная молодость» (1958 р.),  «Как зовут эту девочку» (1974 р.), «Команда" (1977 р.).

Багато десятків років Латиніна віддала спорту, зараз пенсіонерка. Разом з чоловіком Юрієм Фельдманом нині проживає в Росії (м. Семенівське Московської області). Має доньку - Латиніну Тетяну Іванівну (1958 р. народ.), яка протягом 15 років танцювала у хореографічному ансамблі "Березка", та онуків  Костянтина і Вадима. Захоплюється квітами, має своє господарство, живність. Часто приїздить до міста свого дитинства, яке колись дало їй путівку в життя.

Спортивні досягнення:

1954, 1958, 1962 – чемпіонка світу в командній першості
1956-1958, 1960-1962, 1964 – чемпіонка СРСР
1956,1958, 1962 – абсолютна чемпіонка світу
1957, 1961 – абсолютна чемпіонка Європи 
1961-1962 – абсолютна чемпіонка СРСР
1961, 1965 – срібна призерка чемпіонатів Європи
1962 – бронзова призерка чемпіонату світу
1965 – бронзова призерка чемпіонату Європи





Бібліографія

Андреев А. Ларисе Латыниной – 75 лет / Андреев А.  // СВ Гривна. - 2010. - № 4. – С. 14.
Андреев А. Тренер самой титулованной гимнастки / Андреев А.   // Таврийский  край. – 2008. – 24 квіт. – С. 17.
Бутенко А. Чудо – хутор Латыниной / Бутенко А. // Вік. – 2004. – 26 серп.
Дяченко С. Кем гордится Херсон  / Дяченко С. // Новый фаворит. –  2005. – Сент. – С. 4-5.
Крупица А. «Золотая ласточка» Херсонщины / Крупица А. // Гривна. – 2008. - № 21. – С. 38.
Латиніна Лариса Семенівна // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2009 рік / Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. Олеся Гончара. – Херсон, 2008. – С. 48 ; Херсонщина нас єднає : довідк.-біограф. видання. Вип.1 / Андрій Снігач та ін.  – Херсон, 2004. – С.326.
«Олимпийцы» Херсона // Булава. – 2008. – 8 мая. – С. 14.
Сагайдаков А. Наша знаменитая землячка  / Сагайдаков А. // Херсон. вісник. – 2005. - № 5. – 3 лют.- С.13.
Скороход А. Звезды  не гаснут  / Скороход А. // Гривна. – 2004. – 17-24 июня. – С. 19.

100v.com.ua/uk/Larisa-Semenivna-Latinina-person
uk.wikipedia.org/wiki/Латиніна_Лариса_Семенівна
krai.lib.kherson.ua/l1-peopl-2.htm