Сьогодні будемо говорити про Гленна Міллера, джаз і фільм «Серенада Сонячної долини». Ви мене запитаєте: яке відношення великий джазмен має до нашого СINEMAHALL? Давайте розбиратися. Чому я заговорила про Гленна Міллера саме сьогодні? Саме в цей день сьомого травня 1941 року в голлівудській звукозаписуючій студії «RCA-Victor» оркестр «Chattanooga Choo Choo» Гленна Міллера записав одну з найпопулярніших своїх композицій — «Chattanooga Choo Choo», відому за кінофільмом «Серенада Сонячної долини». Пісня написана поетом Маком Гордоном і композитором Dаррі Уорреном, вокальні партії виконав музикант оркестру Текс Бенеке і група Modernaires. 7 грудня 1941 р. платівка на 78 об/хв, випущена компанією «Bluebird» із записом «Чаттануга Чу-чу», піднялася на першу сходинку хіт-парадів США і перебувала там 9 тижнів. 10 лютого 1942 року продажі перевищили 1 200 000 примірників і платівка стала першим офіційним «золотим диском» в історії грамзапису. Ім'я Гленна Міллера стало уособленням джазу для кількох поколінь і не лише американців, а й шанувальників джазу в інших країнах світу. Олтон Гленн Міллер народився 1 березня 1904 року у містечку Кларинда, у південно-західній частині кукурудзяного штату Айова у небагатій єврейській сім'ї. Його пращури були американськими піонерами, що вирушили в середині XIX століття на захід континенту в пошуках кращої долі. Фотографія батьків Гленна нагадує знамениту картину Гранта Вуда "Американська готика" - поясний портрет аскетичного вигляду фермера з дружиною на тлі свого будинку. З дитинства, як згадують батьки, Гленн тягнувся до джазової музики, і сам жартував, що «свінгувати» почав у дитинстві. Сім'я була небагата, доводилося підробляти. Перший роботодавець – господар м'ясної лавки – подарував підлітку тромбон. Більше із тромбонами Міллер не розлучався.Сімнадцятирічний музикант був настільки захоплений новомодними танцювальними ритмами, що в день вручення шкільних атестатів втік із дому, щоб пограти на танцях в оркестрі містечка Лерамі в штаті Вайомінг. Директор школи вручив атестат його матері, помітивши, що вона заслужила на нього більше, ніж її син. Треба сказати, що і в Колорадському університеті, куди Міллер вступив у 1923 році, він не турбував себе наукою, віддаючи перевагу університетському танцювальному оркестру. Через півтора роки він покинув навчання і вирушив до Лос-Анджелеса у складі оркестру Макса Фішера.Він терпіти не міг відсутності свінгу в музиці, ранні ранкові телефонні дзвінки (він вважав за краще спати з четвертої ранку до полудня) і фразу «гуд бай». Його улюбленим висловом, як він сам говорив, була зовсім не цитата з Біблії, а назва однієї з композицій Дюка Еллінгтона: «Це не річ, якщо в ній немає свінгу». Коли Гленна Міллера запитали, яку подію можна назвати поворотним пунктом у його музичній кар'єрі, він відповів: «Інтерес, який виявив до мене Бен Поллак, коли запросив грати у своєму оркестрі і писати для нього аранжування». У цьому оркестрі він зустрів Бенні Гудмана, що грав там, з яким у нього зав'язалася дружба, що тривала все його життя. Міллер продемонстрував завидну джазову інтуїцію, написавши в 1931 р. аранжування композиції Вільяма Хенді «Beal Street Blues» для гудманівського ансамблю Сharlеston Chasers, в якій він передбачив багато стилістичних рис музики «короля свінгу». До речі, це Гудман позичив Міллеру гроші на весілля, коли той одружився 1928 року з Хелен Бергер, яку зустрів ще в Колорадському університеті. Міллер працював аранжувальником в оркестрі братів Джиммі та Томмі Дорсі, яким він допоміг у 1934 році створити їх перший оркестр, а також організував оркестр для англійського бенд-лідера Рея Нобла у 1935-му. У 1937 році Міллер вирішив реалізувати свою мрію та зібрати власний біг-бенд. Однак перший млинець виявився комом: оркестр не викликав особливого інтересу у публіки і проіснував лише трохи більше року. У січні 1938-го Міллер зробив другу спробу і включив у новий оркестр своїх старих друзів — саксофоністів Хела Макінтайра та Текса Бенеке, трубача Боба Прайса, піаніста Чаммі Макгрегора, басиста Роллі Бандока. Співали в оркестрі Маріон Хаттон та Рей Еберл. Після створення оркестру фортуна, яка, здавалося, не помічала Гленна, нарешті звернула на нього свою увагу — несподівано він отримав ангажемент у престижному казино «Глен Айленд», звідки велися радіотрансляції. Оркестр грав там літній сезон 1938 року. Восени 1939-го біг-бенд Міллера розпочав серію радіопередач, що рекламують цигарки «Честерфілд», які збільшили популярність оркестру. Все це принесло Міллеру контракт із найбільшою фірмою звукозапису RCA. Між вереснем 1938-го та липнем 1942-го оркестр Гленна Міллера записав на платівки понад двісті композицій. Серед них така міллерівська класика, як "Chattanooga Choo-Choo", "Tuxedo Junction", "The American Patrol", "Kalamazoo", "Little Brown Jug", "Pennsylvania 6-5000", "String of Pearls". У поведінці Міллера все було підпорядковано одній меті - досягти максимального комерційного успіху на порядок більше, але й затребуваним оркестром кінця 30-х-початку 40-х років. А тепер про кіно… Два найпопулярніших кінофільми, в яких знявся біг-бенд Гленна Міллера, - «Серенада Сонячної долини» (1941) і «Дружини оркестрантів» (1942) - завершили сходження його лідера на Олімп американської популярної музики. «Серенада Сонячної долини» - весела музична комедія, в якій героїня Соні Хені у складі оркестру Глена Міллера відправляється в Сонячну долину. Забавні пригоди, комедійні ситуації і прекрасні композиції Глена Міллера лягли в основу цього фільму, який спочатку був задуманий як рекламний ролик для музичної теми, але зусиллями Брюса Хемберстона був доведений до розміру повнометражного кіно.Музика в «Серенаді Сонячної долини» належить двом авторам – Харрі Уоррену та Міллеру. Але і свою, і чужу мелодії виконував Міллер. Він також і знявся у цьому фільмі. Фільм подобався, подобається і подобатиметься глядачам.

Після вступу США у війну з Японією Глен Міллер вирішив записатися добровольцем у флот. Однак він вийшов із призовного віку, йому було 38 років, і його прохання було відхилене. Тоді він написав у серпні 1942 р. лист до міністерства оборони, пропонуючи створити армійський оркестр для роботи у військах, «щоб, — як він витіювато висловився, — вдихнути трохи енергії в ноги наших крокуючих солдатів і трохи більше радості в їхні серця». Пропозиція Міллера була прийнята. Це сталося у 1942 році . За час служби в ін підготував 50 військових оркестрів і тільки після цього створив свій власний, в якому знову досяг філігранного звучання. Він дав 200 концертів лише в одній Англії і це тільки за два місяці 1942 року. Він вимагав бездоганної покори і віддачі музиці, та не відпускав своїх музикантів у відпустку вважаючи, що їхнє життя набагато безтурботніше, ніж у тих, хто служить на передовій. Інтенсивність його роботи була разючою. Міллер писав в одному з листів дружині, що протягом одного місяця його оркестр 35 разів виступив у військах та брав участь у 40 радіопрограмах. Цікаво, що біг-бенд Міллера брав участь у серії пропагандистських музичних радіопередач, що призначалися для німецьких військ, - джаз був заборонений у нацистській Німеччині. Війна добігала кінця, союзники звільнили Париж. Планувалося перекидання оркестру Міллера на континент. Майор Ґленн Міллер мав вилетіти до Парижа, щоб підготувати там умови для майбутнього різдвяного виступу свого оркестру у знаменитому залі «Олімпія». 15 грудня 1944 року він вилетів до Франції на невеликому одномоторному літаку "Норсман С-64" з авіабази "Твінвуд Фарм". Стояв густий туман, навіть птахи, як відмітив перед відльотом Міллер, опустилися на землю. Літак, у якому він летів, не досяг Франції, його слід загубився десь над Ла-Маншем. Ні тіло Міллера, ні залишки літака не знайшли. Кажуть, у тому районі, де, ймовірно, загинув Гленн Міллер, зрідка бачать маленький літак, який пролітає в небі у супроводі таємничих звуків тромбону…

Переглянути стрічки за участі Глена Міллера та його оркестра ви можете за посиланням:

Glenn Miller movie in Stereo - Sun Valley Serenade - https://www.youtube.com/watch?v=JGs6AvrXGG8

Glenn Miller movie in stereo - Orchestra Wives - https://www.youtube.com/watch?v=K9TXTizrMBE

Glenn Miller - Chattanooga Choo Choo - Sun Valley Serenade - https://www.youtube.com/watch?v=V2aj0zhXlLA