Хетагуров Коста Леванович
(15.11.1859 – 01.04.1906)
основоположник осетинської літератури та літературної мови, поет,
публіцист, художник-живописець, драматург, театральний діяч, етнограф
Коста Хетагуров народився 15 жовтня 1859 року в гірській родині в селі Нар (Північна Осетія, Росія). Поет відчував глибоку повагу до батька, а от мами своєї Коста не пам’ятав зовсім – вона померла, коли хлопчикові не було і двох місяців. Образ матері і не зігрітого материнською ласкою дитинства лейтмотивом проходить через усю його творчість.
Коста Хетагуров навчався у нарській школі, пізніше – у Владикавказькій прогімназії, Ставропольській губернській гімназії, у Петербурзькій академії мистецтв. Закінчити академію Коста не вдалося: в січні 1884 року влада Кубанської області припинила видачу стипендії. Коста ще 2 роки відвідував заняття в академії вільним слухачем, але влітку 1885 було змушений повернутися в рідну домівку, не закінчивши повного курсу навчання.
Молодий поет і художник переїхав до Владикавказа. Він довгі роки провів далеко від рідного краю і тепер його потягнуло на батьківщину, до рідного мовного і культурного середовища. У Владикавказі він пробув майже шість років. Але по-справжньому проявити свої різнобічні здібності не міг. Коста писав вірші, поеми переважно російською мовою. Працював він і як живописець, виставляв свої картини разом з російським художником А. Г. Бабичем, малював театральні декорації, влаштовував аматорські літературно- музичні вечори, зрідка друкував свої російські твори в ставропольській приватній газеті «Північний Кавказ».
Коста як організатор боротьби за осетинську школу, був висланий за розпорядженням керівника Терської області за межі рідного краю терміном на 5 років. У червні 1891 року Коста виїхав з Владикавказа до свого старого батька. Ще в 1870 році Леван Хетагуров на чолі осетин Нарської ущелини переселився в Кубанську область, де він заснував село Георгіївсько-Осетинське (нині село імені Коста Хетагурова). Невдовзі після приїзду сина батько помер, а Коста провів там майже 2 роки. Тільки в лютому 1893 року йому пощастило переїхати в Ставрополь і стати постійним співробітником газети «Північний Кавказ». У цій редакції Коста працював до 1897 року. І ці роки були часом самої інтенсивної творчої та громадської діяльності осетинського поета. За чотири роки він з провінційного поета перетворився на відомого літературного діяча свого часу. Всі ці роки Коста писав не тільки російською мовою. Його осетинські твори в основному були написані в цей же час, але публікувати їх він не міг, – не було ще ні осетинської преси, ні осетинського книговидавництва.
Незабаром Коста захворів на туберкульоз і переніс дві серйозні операції на нозі.
В кінці 1898 року у Владикавказі стався побутовий інцидент, в якому брав участь Костянтин Созруковіч Хетагуров (далекий родич і тезка поета Коста Хетагурова). Керівник Терської області генерал Кахане, представивши інцидент як акт збройного опору місцевої влади, клопотав про висилку Коста Хетагурова «всередину імперії». Незважаючи на спроби Коста пояснити свою непричетність до інциденту, в січні 1899-го було прийнято рішення: «Костянтину Хетагурову заборонити місце проживання в межах Кавказького краю».
29 травня 1899 він прибув на місце заслання в Херсон. В цей час він себе дуже погано почував. Херсон Хетагурову не сподобався: тут душно, місто запорошене. Він писав, що на вулицях не зустрінеш інтелігентних людей, а тільки купців і торговок. «За місто вийдеш – голий степ навколо. Мальовничі береги Дніпра захаращені складами», – писав він.
У червні 1899 року місцева газета «Юг» повідомляла, що осетинський поет Коста Хетагуров зупинився в «Грандотелі». Пізніше зняв квартиру на вулиці Витовській (нині Театральна, 19). Спроби знайти в місті постійний заробіток виявилися марними. Перебування під поліційним наглядом, неможливість влаштуватись на державну службу пригнічували поета, він вів самітнє життя.
Коста попрохав перевести його в Одесу, але туди його відпустити побоялися, дозволили переїхати до Очакова. Тут він зняв кімнату в будинку рибалки Осипа Данилова. Хетагурову дуже сподобалися гостинні господарі, але особливо його підкорило море. Хетагурова дуже зворушила краса цих місць, і він шкодував, що не мав при собі фарб. Тут, в Очакові, в 1899 році Коста дізнався, що у Владикавказі був виданий збірник його осетинських віршів – «Осетинська ліра». Але царські чиновники і їх осетинські прислужники ненавиділи Коста. Багато його віршів були змінені царською цензурою, деякі ж не ввійшли в книгу взагалі – через революційний зміст. Закінчився термін морських купань 5 серпня 1899 року і Хетагуров повернувся у Херсон.
У Херсоні написані вірші осетинською та російською мовами, які стали окрасою його спадщини – «Цлу?» («Что с тобой»), «Ногбаны хсав» («В новогоднюю ночь»), «Дипломатическая нота», «Так жизнь молодая проходит бесследно», «Где личной жизни нет, где гаснет вера в счастье», «В решительную минуту».
Поет цікавився театральним життям Херсона, відвідував вистави майстрів сцени кінця XIX століття з Александринського театру, що гастролювали на той час у місті.
Хетагуров разом із кращим міським фотографом почав робити портрети херсонців. Написав ікону «Христос».
Митець володів пензлем не гірше, ніж пером. Але лише в серпні йому пощастило найнятися в іконописну майстерню Іванова. Він почав давати уроки живопису сину нотаріуса Тимчинського. Через цю родину зблизився з багатьма цікавими людьми, виявляючи неослабний інтерес до громадського життя. У Херсоні поет переклав рідною мовою Євангеліє.
Коста Хетагуров цікавився творчістю Тараса Шевченка, яка була йому співзвучна. У Херсоні він займався перекладами його творів та інших українських поетів, працював над легендою «Плачущая скала», закінчив один із головних своїх творів – поему «Хетаг». На той час він уже був автором знаменитої «Осетинської легенди».
Твори, які Хетагуров написав у Херсоні, були надруковані в Осетії після його повернення додому.
У грудні 1899 року Коста отримав телеграму про скасування заслання, але зміг виїхати звідти лише в березні 1900 року. Спершу оселився в П’ятигорську, а потім він переїхав до Ставрополя, щоб відновити роботу в газеті «Північний Кавказ».
У 1901 році Хетагуров важко захворів. Восени цього ж року поет переїхав до Владикавказа, де хвороба остаточно прикувала його до ліжка.
Помер поет Коста Хетагуров 19 березня (1 квітня) 1906 року в рідному селі.
Херсонці шанують пам’ять про відданого сина осетинського краю. На його честь складені вірші-посвяти та названо одну з вулиць міста Херсона. На будівлях, де мешкав К. Л. Хетагуров (Театральна 19, Пилипа Орлика, 17), встановлені меморіальні дошки.
Твори
Собрание сочинений : в 5-ти томах / Коста Хетагуров ; [под ред. К. Ц. Гутиева ; сост. Д. А. Гуреев и др. ; АН СССР, Сев.-Осетин. НИИ]. – Москва : Изд-во АН СССР, 1960-1961.
Т. 1 : Осетинская лирика. – 1960. – 455 с. : портр., [8] л. ил.
Т. 2 : Стихотворения. Рассказы. – 1960. – 382 с. : портр., [9] л. ил.
Т. 3 : Поэмы. Драматические произведения. – 1960. – 394 с. : портр., [8] л. ил.
Т. 4 : Публицистика. – 1960. – 595 с. : [9] л. ил.
Т. 5 : Письма, записи, наброски, деловые бумаги. – 1961. – 509 с. : портр., [7] л. ил.
Быт горных осетин : Этнографический очерк // Коста Хетагуров. – Сталинир : Госиздат Ю. О. А. О., 1939. – 39 с.
Догорела заря ; Ах, Кавказ! ; Волшебной сказкою ; Эх, красавица! ; Вершины гор : песни на стихи Коста Хетагурова, музыка Николая Тимофеева : [стихотворения, ноты] / Коста Хетагуров // «Люблю я цілий світ...» : худож.-публіцист. альманах, присвячений 160-річчю від дня народження Коста Хетагурова. – Херсон, 2019. – С. 18-24.
Лирика : [миниатюр. изд.] / Коста Хетагуров ; [сост. К. Гутиева, ред. Г. Фальк, ред. Е. Борисова, худож. оформ. Н. Калита]. – Москва : Художественная литература, 1979. – 182, [1] с.
Завещание ; Знаю ; У гроба ; Безумный пастух ; Мужчина или женщина? ; Кому-что… ; Осень ; В новогоднюю ночь. ; Если б запеть мне… ; Привет ; Памяти А. С. Грибоедова : [поэзия] / Коста Хетагуров // Поэзия народов СССР ХІХ – начала ХХ века / [вступ. ст. и сост. Л. Арутюнова]. – Москва : Художественная литература, 1977. – С. 535-540.
Избранное : [стихи] / Коста Хетагуров. – Москва : Гослитиздат, 1956. – 479 c.
Походная песня : [стихи для дошкольного и младшего школьного возраста] / Коста Хетагуров. – Цхинвали : Ирыстон, 1977. – 47 с. : ил.
Публицистика : избранные статьи / Коста Хетагуров ; [ред., вступ. ст. и коммент. А. С. Малинкина ; Музей осет. лит. им. К. Хетагурова]. – Орджоникидзе : Госиздат, 1941. – 188 с. : 1 л. портр.
Стихотворения и поэмы / Коста Хетагуров. – Ленинград : Советский писатель. Ленингр. отд-ние, 1959. – 353 c.
Стихотворения и поэмы / Коста Хетагуров. – Ленинград : Советский писатель. Ленингр. отд-ние, 1976. – 320 c.
Фатима : кавказская поэма / Коста Хетагуров. – Орджоникидзе : ИР, 1971. – 60 c.
Про нього
Гражданин мира : посвящается 155-летнему юбилею Коста Левановича Хетагурова, основоположника осетинской литературы и живописи / Заур Каргиев. – Запорожье : ВАЛПИС, 2014. – 207 с.
Золото нетлінної душі : спроба художнього життєпису [К. Хетагурова] / Катерина Савченко ; [передм. Л. Федоровська ; переклад поем та віршів М. І. Братана; фот. М. І. Адамського ; мал. на обкл. М. І. Калити]. – Херсон : Айлант, 2010. – 71 с. : іл.
Коста в Херсоне : итоги и перспективы изучения : монография / Вера Гассиева ; Федеральное агентство по образованию; [ред. Л. П. Егорова]. – Владикавказ : Изд-во СОГУ им. К. Л. Хетагурова, 2009. – 191 с. – Библиогр. : с. 187-189. – Посвящается 150-летию со дня рождения Коста.
Коста Леванович Хетагуров : (1859-1979 гг.) : [буклет] / Херсонское областное отделение Союза писателей Украины. – Херсон : Облполиграфиздат, 1979. – [1] л. (слож. в 3 с.) с.
Коста Хетагуров і Павло Тичина / Іван Немченко // «Люблю я цілий світ...» : худож.-публіцист. альманах, присвячений 160-річчю від дня народження Коста Хетагурова. – Херсон, 2019. – С. 69-81.
Коста Хетагуров – художник / Е. Циноева // «Люблю я цілий світ...» : худож.-публіцист. альманах, присвячений 160-річчю від дня народження Коста Хетагурова. – Херсон, 2019. – С. 64-68.
«Люблю я цілий світ...» : художньо-публіцистичний альманах, присвячений 155-річчю від дня народження Коста Хетагурова / [упоряд. К. М. Савченко ; редкол. : В. С. Загороднюк та ін.]. – Херсон : Айлант, 2014. – 79 с.
«Люблю я цілий світ...» : художньо-публіцистичний альманах, присвячений 160-річчю від дня народження Коста Хетагурова / [ред.-упоряд. Л. В. Марченко]. – Херсон : Айлант, 2019. – 83 с. – Бібліогр. : с. 81.
Мировоззрение Коста Хетагурова / С. Ш. Габарев. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – 243 c.
Мудрый урок Хетагурова : эссе / Иван Яцук // «Люблю я цілий світ...» : худож.-публіцист. альманах, присвячений 160-річчю від дня народження Коста Хетагурова. – Херсон, 2019. – С. 42-52.
Осетинский мечтатель в Херсоне : [о херсонском периоде жизни Косты Хетагурова (период ссылки – лето 1899 – весна 1900 гг.)] // Херсон: вчера и сегодня : [сборник очерков] / Александр Скороход. – Херсон : Наддніпряночка, 2008. – С. 188-189.
Письменники і Херсон / Ярослав Голобородько. – Херсон : Персей, 2003. – 125 c. – Зокрема, про перебування К. Хетагурова у Херсоні, с. 29-30.
К. Хетагуров и Украина : О некоторых вопросах украинско-осетинских литературных связей / Иван Луценко. – Сталинград : ГОСИЗДАТ, 1959. – 103 c.
Хетагуров Коста Леванович (1859-1906), осетинський поет : до 155-річчя від дня народження // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2014 рік : бібліографічний покажчик / Херсон. обл. бібліотечне т-во, Обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гончара ; уклад. Г. П. Мокрицька ; відп. ред. Л. І. Зелена. – Херсон, 2013. – Вип. 41. – С. 70-73. - Бібліогр. : с. 73-76. – Публікації про херсонський період життя.
Хетагуров Коста Леванович : [1859-1906], осетинський поет : (до 160-річчя від дня народження) // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2019 рік : бібліографічний покажчик / Херсон. обл. бібліотечне т-во, КЗ «Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. Олеся Гончара» Херсон. обл. ради ; [уклад. Г. П. Мокрицька ; відп. ред. О. В. Хмельницька]. – Херсон, 2019. – Вип. 46. – С. 56-58. – Бібліогр. : с. 58-59.
