Херсонщина асоціюється зі степом, тому словосполучення Херсонські гори (вони ж — Станіславські скелі або каньйон) з незвички ріже слух. Однак, це не вигадка, а реальність — всього в 40 км від Херсона, біля села Станіслав, на березі Дніпро-Бузького лиману розташований мальовничий глиняний масив з крутими обривами до 50 метрів (висота 16-поверхівки), який є частиною Станіславського ландшафтного заказника.
Високі береги над лиманом настільки мальовничі, що вже давно привертали сюди краєзнавців Херсонщини. А зараз, завдяки соцмережам, ефектним фотографіям з квадрокоптера і медіапроекту Ukrainer, Станіславові кручі стали залучати туристів і фотографів з усієї України та не тільки.
Тут степ поєднується з крутими схилами, утворюючи нетиповий пейзаж з глиняних гір. Найефектніші пейзажі можна побачити з висоти або сплавляючись на каяку по лиману вздовж схилів.
Можливо, альпіністів, які скоряли семитисячники, Станіславські скелі й розчарують, але на середньостатистичного туриста вони справляють сильне враження. Від відчуття висоти, нескінченного простору і запашного степового повітря над Станіславським каньйоном просто захоплює дух.
Той, хто ніколи не бачив, як величезне жовте сонце повільно сідає в лиман, кидаючи останні косі промені на гірські яри, що засинають, той ніколи не зможе уявити вічного руху часу. Часу, який тут розмірено хитається під тихий шепіт солоного вітру, серед товстих зрізів «шоколадного» пирога гірських відкладень.
І той, хто ніколи не бачив, як виглядає шарувата «шкіра землі», ніколи не відчує хід століть, який залишає на земних розрізах характерні відбитки своїх епох.
А глибокі рани Землі заживають довго. Тут, в Херсонських горах, вікові розрізи земляної кори, як ніби залиті зеленкою або йодом. Це вони так пофарбовані в різні кольори й відтінки в залежності від пори року. То вони густо поросли зеленою полин-травою, то щільно вкриті жовто-коричневою ковилою, то одяглися темно-фіолетовими степовими квітами.
Якщо піднятися на найвищу вершину цих гір, то можна якщо не побачити, то неодмінно уявити собі те місце, де сивий Дніпро зливається з Південним Бугом утворюючи Дніпро-Бузький лиман Чорного моря.
Це його солоні хвилі підступають прямо до підніжжя гір, залишаючи на вузькому березі мул, жовтий пісок і дрібне кришиво візерункових черепашок.
Але ж на цих морських берегах завжди було життя. За словами місцевих істориків, перші згадки про Станіславський край можна знайти в роботах давньогрецьких істориків Геродота і Птолемея.
Спочатку сармати й скіфи, а пізніше греки та римляни освоювали тутешні родючі землі. Уже значно пізніше чумаки облаштовували тут свої соляні бази, сюди рибалки приводили баркаси повні сріблястої кефалі й плямистої камбали, а херсонські корабели звідси спускали на воду перші парусні кораблі.
Сотні захопливих історій і легенд зберігають ці землі, хвилі, повітря і місцеві гіди, які можуть поділитися ними з кожним, хто відвідає ці унікальні місця під гостинним південним сонцем!
Станіславські кручі романтики однозначно зараховують до місць Сили. Всі хто тут хоч раз в житті був одноголосно підтвердять, що місце це незвичайне. Емоції, які накривають тут людину у кожного різні, але однозначно те, що міць енергетики та краса не залишають байдужими.
Тут ми стикаємося з феноменами часу і простору та однозначно кожен везе з собою приватне унікальне переживання ...
В Україні вони стали відомими після того, як група «Скрябін» зняла тут у 2011 році кліп на пісню «Місця щасливих людей». https://www.youtube.com/watch?v=9c3MuQXNC8c
Напевно відчуття, коли ви стоїте посеред височенних круч, дивитесь, як сонце сідає за лиман, фарбуючи все навколо в теплі рожево-помаранчеві кольори, і вдихаєте на повні груди чисте повітря, будь-кого здатне зробити щасливішим. Хочете перевірити? Ласкаво просимо!
