Голобородько Костянтин Йосипович (Кость Голобородько)
(23(11).11.1899 – 16.06.1973)
прозаїк, журналіст, педагог, громадський діяч
Однією з відомих династій, представники якої своєю самовідданою працею прославили Херсонщину, є науково-педагогічна і письменницько-журналістська династія Голобородьків. Її засновником став талановитий організатор народної просвіти на Херсонщині, письменник і журналіст Константин (Кость) Йосипович Голобородько.
Народився Костянтин Голобородько 23 (за старим стилем – 11) листопада 1899 року в селі Новотягинка Херсонської губернії (нині Білозерський район Херсонської обл.) у сім’ї хліборобів. Змалку виявив інтерес до знань, оволодіння якими стало основою його майбутніх успіхів. Від перших своїх свідомих років до останніх, вже будучи відомою у Таврійському краї людиною, він цілеспрямовано працював над собою. Жити для нього означало знати. Він любив нагадувати, що коли припиняється процес пізнання, то людина втрачає себе, обезцінює свою сутність.
Спочатку юний Костянтин навчався у Новотягинській церковно-приходській школі. За добрі знання і здібності, виявлені у навчанні, на кошти земства його було відряджено до Станіслава, де він у 1914 році закінчив двокласне училище. Тоді талановитий юнак ще не міг знати, що саме Станіслав стане провідним сюжетом його життя, що з ним будуть пов’язані найважливіші досягнення в його педагогічній та літературній творчості.
Тож, процес навчання тривав, і прийшла черга Херсонської вчительської семінарії. Здобував освіту Костянтин Голобородько ґрунтовно, з насолодою мріючи про вчительську справу. Бути педагогом означало для нього не тільки вчити інших, а передусім навчатися самому. Він часто повторював: «Учитель той, хто сам уміє вчитися».
На освітянський шлях Костянтин Йосипович ступив у 1921 році, після закінчення учительської семінарії. Майже десять років вчителював у рідній Новотягинці. У 1930-му він назавжди переїхав до Станіслава, де у довоєнний час спочатку працював учителем української мови та літератури, а потім завучем Станіславської середньої школи. Педагог брав активну участь у ліквідації неписьменності серед дорослих.
Тоді ж, у 30-ті роки, Кость Голобородько (цим ім’ям він підписував свої твори) почав писати, опановуючи спочатку журналістські форми та регулярно виступаючи з ними на сторінках обласної газети «Наддніпрянська правда» (впродовж чотирьох десятиліть був її позаштатним кореспондентом). Він був переконаний, що для формування особистості педагога дуже важливо писати – те, що йде від серця, від душі: нотатки, роздуми, нариси, етюди.
Учительський шлях Костянтина Голобородька був би довшим, аби не війна. У сорок один рік вчитель призову не підлягав. Проте, німці підходили до Станіслава, і на фронт йшли його учні. Тож, воювати у серпні 1941-го добровільно пішов і їх вчитель. Війну пройшов від початку і до кінця. У боях під Ростовом отримав контузію. Захищав Сталінград, брав участь у визволенні України, Білорусі, Польщі. Дійшов до Берліна. Вистояв і вижив. Має бойові нагороди.
Після війни повернувся до улюбленої праці на освітянській ниві. Понад двадцять років подальшого життя повністю присвятив Станіславській школі, де пропрацював директором з 1946 по 1967 роки. Саме у цей період на всю потужність розкривається його педагогічний талант. За цей час він перетворив звичайну сільську школу в сучасний освітній заклад. В історії Станіславської загальноосвітньої школи це ціла епоха.
Кінець сталінської доби, дохрущовські часи, непевна і тимчасова «відлига», початок брежнєвського періоду – ну як, здавалося б, в таких умовах можна було творити? Та ще й у шкільній системі, яка традиційно відзначалася підконтрольністю і регульованістю? Але, виявляється, можна було. І Костянтин Голобородько творив – талановито, з любов’ю і прагненням.
На рубежі 1940-х – 1950-х років Костянтин Йосипович почав створювати у Станіславі те, що сьогодні прийнято називати «авторською школою» або «Новою українською школою». Він відчував потребу в гуманізації змісту і форми шкільної освіти, приділяти більше уваги естетичному та трудовому вихованню. Немало було зроблено і для організації педагогічної просвіти батьків.
Костянтин Голобородько розумів необхідність вироблення нових підходів школи до формування особистості. Тому в центрі уваги педагога-керівника завжди була дитина як особистість, її духовний світ та цінності. Тож, перше що зробив директор станіславської школи – створив педагогічний колектив однодумців та постійно скеровував їх на пошуки інновацій. На початку 1950-х було вироблено концепцію школи, яка послідовно збагачувалась її очільником та педколективом. За цією концепцією пріоритетними визнавалися два напрями виховання – гуманітарно-естетичне та політехнічно-трудове. Костянтин Йосипович вважав, що учень має бути яскравою індивідуальністю та водночас професійно готовим до життя. Тобто школа засобами гуманітарних предметів, за допомогою мистецтва та вивчення Таврійського краю мала розвивати яскраву особистість, а шляхом трудового виховання орієнтувати учнів у виборі майбутньої професії та готувати до впевненого самостійного життя.
Для поглиблення естетичного розвитку учнівської молоді при станіславській школі було організовано трирічну музичну школу, а на шкільних та сільських заходах активно виступали учнівські хори та оркестри. Та й сам Костянтин Йосипович залюбки співав разом з іншими вчителями у загальношкільному хорі. У колі його мистецьких інтересів були фольклорна культура, високопрофесійна естрадна музика, кінофільми з емоційною глибиною – усе, що було позначено рисами неординарності.
Костянтин Голобородько велике значення приділяв урокам рідної словесності, які сам викладав. Яких коливань не зазнавало б ставлення тогочасної влади до української культури та мови, вони завжди були в пошані у станіславських учнів. Сам педагог та письменник був безмежно закоханий у художнє слово, в його особистій бібліотеці можна було знайти майже все, і цю захопленість він передавав своїм вихованцям. Ніколи не шукав заміни, на урок ішов сам, особливо у старші класи. У нього в гостях бували відомі діячі культури, письменники та науковці. Серед них – Олесь Гончар, Юрій Дойльд-Михайлик, Терень Масенко, Сава Божко та ін.
За порадою Костянтина Голобородька педколектив проводив наполегливу роботу серед учнів та їх батьків щодо створення ними власних бібліотек. Старання не були марними. Вже на початок 1960-х років більше сотні учнівських родин мали власні бібліотеки.
Оскільки Кость Йосипович постійно друкувався в пресі з публіцистичними й прозовими творами, у школі постійно проводилися конкурси на кращий вірш, нарис, оповідання, стінгазету. На уроках та педрадах обговорювалися найбільш цікаві літературні твори.
З ініціативи директора, який добре розумівся на українській драматургії, було засновано учнівський драматичний гурток, за репетиціями якого він сам турботливо стежив. Мріючи про гармонійну особистість своїх вихованців, він створив у своїй школі картинну галерею та історико-краєзнавчий музей. Тож не дивно, що Станіслав у 1950-х став одним із центрів художньо-естетичного виховання на Херсонщині та набував відомість за її межами.
Костянтин Йосипович вважав, що виховання у праці, через трудові процеси – річ дуже важлива і не варто ним нехтувати. Тож не дивно, що у станіславській школі на початку 1950-х виникла перша в області учнівська ремонтна бригада, почали проводити досліди на пришкільних ділянках. Старшокласники ремонтували шкільні меблі, надавали дрібні послуги односельцям. При школі були створені теплиця і живий куточок, якими опікувалися вихованці різного віку. Регулярними стали екскурсії на виробництво та на сільськогосподарські об’єкти. Ефективно працювали технічні гуртки. Школярі співпрацювали з місцевим колгоспом, їхніми руками вирощувалися фруктові дерева та висаджувалися парки.
У формуванні непересічної особистості педагог з великої літери Костянтин Голобородько досяг таких вершин, які виявилися підвладними небагатьом з його сучасників. Майже всі його випускники вступали до вузів, бо мали блискучу підготовку. Серед випускників станіславської школи виділяється потужна когорта іменитих людей: доктор медичних наук Ю. С. Гаркуша-Божко, генерал-лейтенант І. Н. Гаркуша, кандидати фізико-математичних наук О. Я. Кучма, З. В. Колісниченко, письменники та редактори К. Є. Михеїв і Ю. К. Голобородько (старший син Костянтина Йосиповича), механізатор, лауреат Держпремії СРСР Р. Я. Кучеренко та ін.
Велика та плідна праця Костянтина Голобородька отримала високу оцінку держави: до його бойових нагород додалися трудові. У 1958 році педагогу-новатору було присвоєне почесне звання Заслуженого вчителя України.
Станіславці в знак особливої поваги та довіри постійно обирали Костянтина Йосиповича депутатом Станіславської сільської ради, членом її виконавчого комітету. До кожної його поради, думки завжди прислухалися всі – настільки вони були виважені, розумні та переконливі.
Як вже згадувалось, педагогічну діяльність Кость Голобородько поєднував з літературною та журналістською творчістю. Плідно займався дослідженням історії рідного краю. Він – автор статей, нарисів, оповідань, які виходили друком в обласній та районній пресі, а також в колективних збірниках. Першу свою публікацію зробив у газеті «Наддніпрянська правда» у 1934 році. В довоєнний час були опубліковані ліричні нариси Костя Йосиповича: «Оповідання діда», «Сільський музикант», «Стань і слав» та ін.
Після війни продовжував публікуватися. Його твори виходили друком не тільки у пресі, а й в колективних збірниках, зокрема альманасі «Наддніпрянські зорі» (1957) та у київському збірнику «Перший заспів» (1961).
У 1961 році в Херсоні вийшла збірка оповідань «Вчителю наш дорогий…», у 1966-му в Одесі – книжка «Обрії пахнуть вітрами». Твори, написані у співавторстві з сином Юрієм, були присвячені життю вчителів, лікарів, рибалок, колгоспників, непростим людським взаєминам, характеризувалися художністю, психологізмом, ліричною тональністю.
Багатий життєвий та педагогічний досвід – таким був закономірний матеріал для його літературної творчості. У жанрах малої прози – оповіданнях, новелах – Кость Голобородько змальовував життя української школи початку ХХ сторіччя («Призначення»), психологічні перипетії громадянської війни («Гроза над Дніпром»), етичні аспекти шкільного життя («Чужий зошит»), становлення сильної, вольової особистості («Місце під сонцем»), складнощі міжособистісних, інтимних стосунків («Весна починається в березні», «Марина»). Він був прихильником реалістичного письма, пройнятого напругою психологізму.
Основна тема літературної творчості Костя Голобородька – школа життя. Його персонажі, як правило, є динамічними натурами, вони долають внутрішні бар’єри, відкривають себе.
Прагнучи реалістичної повноти у зображенні дійсності, автор звертався й до мотивів, що не були типовими для української літератури 50–60–х років ХХ століття. Так, оповідання «Після бурі» з книжки «Вчителю наш дорогий…» відбиває поширеність в українській свідомості перших десятиліть ХХ століття ідеї національної незалежності. Боротьба за долю України, за її незалежність проходять лейтмотивом у творі. Один з основних персонажів оповідання мріє про часи, коли «…все буде по-українському, де не підеш. Служба Божа у церкві і та буде правитись по-нашому…». Герой підкреслено пишається тим, що він українець, і що його сини в лавах українського війська воюють за українську ідею. Трагедія персонажу полягає в тому, що він виром історії втягнутий у жорстоку, непримиренну боротьбу, що точиться навколо України.
Улюблена художня територія Костя Голобородька – таврійські простори, краєвиди. У його творах чимало пейзажних малюнків, що передають специфічний характер Таврії – поєднання степу, безмежжя й водної далечини. Пейзажі є живими та виразними. Характерну таврійську картину Кость Голобородько яскраво змалював в оповіданні «Призначення».
Його улюблені герої – це характери, що живуть понад херсонським Дніпром. Вони переймаються буденними клопотами, у їх вчинках немає нічого надзвичайного, несподіваного. Вони спокійно, непомітно пишуть історію свого життя, й у цьому, на перший погляд не ефектному, житті завжди знаходиться місце загальнолюдському – моральному вибору, коханню, стійкості.
Кость Голобородько охопив своєю долею більшу частину ХХ століття й пройшов з його випробуваннями і свій шлях. За життя митця відбулося дві світові війни, чотири революції, три голодомори, безліч реформ і державно-суспільних акцій, українізація, розкуркулення, масштабні репресії 30-х, боротьба з інтелігенцією. Проте, Кость Йосипович ніколи не думав, що можна скаржитися на таку долю – і тоді, коли було розкуркулено його батька (за сімейними переказами, помер у в’язниці), і тоді, коли після війни жив у бідності й працював на виключному ентузіазмі, й тоді, коли переніс важкий інфаркт і на рік був вирваним з полону смерті. Філософія його життя передбачала інше ставлення до історії, до оточуючих, до себе – небагатослівне, творче, щоденно плідне.
Кость Йосипович помер 16 червня 1973 року, на 74-му році життя. Похований у Станіславі.
Одну із вулиць села, якою знаний односельчанин любив ходити до школи, вдячні жителі Станіслава назвали його іменем. А у 2009 році ім’я Костянтина Голобородька було присвоєно Станіславській загальноосвітній школі (нині – ліцей) в знак особливої поваги до цієї непересічної Людини, письменника і педагога, що навічно залишиться в історії закладу як один із найкращих його творців, якому його колеги негласно присвоїли титул «Вчителя вчителів». Також на будівлі станіславського ліцею встановлено меморіальну дошку.
Онук Костянтина Йосиповича Голобородька – вчений-літературознавець Ярослав Голобородько згодом напише про свого діда: «Один з літературних персонажів Костя Голобородька заповідав своєму синові перед початком його педагогічної діяльності такі думки: «…Не будь спокійним спостерігачем у житті. Почувай себе господарем, де б не був. Втручайся сміливо в життя, відповідай за нього, змінюй на краще». Оповідання, з якого взяті ці слова – «Призначення», написане давно, на межі 50-тих – 60-тих років ХХ століття. Проте зараз думки звучать сучасно, як сучасно звучали б в усі віки. У них закладено ідеї дієвого добра й доброї краси. І ще в них полягав великий у своїй скромності, наполегливості, працездатності сенс життя мого діда…».
Прим.: Основою для написання біографії Костя Голобородька стала публікація його онука – літературознавця, доктора філологічних наук, професора Ярослава Голобородька «Освітянин, педагог, письменник», яка вийшла друком у журналі «Українська література в загальноосвітній школі», 2005, №. 3.
Твори
Вчителю наш дорогий : оповідання / К. Й. Голобородько, Ю. К. Голобородько ; [ред. В. Г. Шляховий]. – Херсон : Херсон книжково-газетне вид-во, 1961. – 150, [2] с.
Обрії пахнуть вітрами : оповідання / К. Ю. Голобородько, Ю. К. Голобородько ; [ред. В. П. Гетьман]. – Одеса : Маяк, 1966. – 120 c.
[Твори] / Кость Йосипович Голобородко // Наддніпрянські зорі : літературно-художній та громадсько-політичний альманах / [редкол. : Н. Г. Білоконь, худож. О. І. Журавльов]. – Херсон, 1957.
[Твори] / Кость Йосипович Голобородко // Перший заспів : літературна творчість учителів України / [упоряд. : А. С. Василенко, П. Д. Мисник]. – Київ, 1961.
Про нього
70-річний шлях Херсонської області – досягнення та перспективи розвитку : матеріали обласної науково-практичної конференції, 13 берез. 2014 р. / Міністерство освіти і науки України ; [заг. ред. : С. Г. Водотика, Ю. В. Кузьменко]. – Херсон : [б. в.], 2014. – 279 с. – Бібліогр. наприкінці ст.
В змісті - біографічні матеріали про видатних педагогів Херсонщини, в т. ч. про К. Й. Голобородька.
100-ліття педагога й письменника зі Станіслава / Іван Гайдай // Наддніпрянська правда. – 1999. – 19 листоп. – С. 2.
Вчитель від Бога : [К. Й. Голобородько] / Я. Кобець // Придніпровська зірка. – 2012. – № 48 (30 листоп.).
[Голобородько Костянтин Йосипович] // Придніпровська зірка. – 2014. – № 50 (12 груд.).
Його ім’я носить наша школа [Електронний ресурс] : [біографія педагога, письменника, громадського діяча К. Й. Голобородька] // Станіславський ліцей ім. К. Й. Голобородька Станіславської сільської ради Херсонської області. – Текст. та граф. дані. – Режим доступу : https://sites.google.com/site/stanislavzosh/музей-школи-та-села/ветерани-педагогічної-праці/його-імя-носить-наша-школа , вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 16.02.2022.
Козацькому роду нема переводу. Династія Голобородьків / А. А. Кавуньова // Таврійський вісник освіти. – 2014. – № 4. – С. 282-287.
Кость Голобородько як заслужений вчитель України [Електронний ресурс] : реферат / [Ярослав Голобородько] // МАУП : Міжрегіональна Академія управління персоналом. – Текст дані. – Опублік. 07.01.2011. – Режим доступу : https://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/13866/ , вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 16.02.2022.
Любов і талант : До 100-річчя від дня народження К. Й. Голобородька, випускника Херсонського педінституту / Ярослав Голобородько // Кафедра. – 1999. - № 11 (14) грудень. – С. 2
Минулого надбання цінні / Н. Свирида // Придніпровська зірка. – 2011. – № 48 (2 груд.). – С. 6
Історія та розвиток освіти с. Станіслав Білозерського р-ну, в т.ч. про відкриття меморіальної дошки директору сільської школи К. Й. Голобородьку.
Наша школа носить його ім'я [Електронний ресурс] : [біографія педагога, письменника, громадського діяча К. Й. Голобородька] // Ми – клас-с-с! : Блог 7-Б класу Станіславського ЗПЗСО ім. К. Й. Голобородька. – Текст. і граф. дані. – Режим доступу : miklasss.blogspot.com/2015/11/blog-post.html , вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 16.02.2022.
Нова українська школа: відчуваємо, думаємо, діємо : проект інноваційного уроку, присвяченого письменнику рідного краю та його творчості : [про К. Й. Голобородька – прозаїка, заслуженого вчителя України] / О. Полєвікова // Початкова школа. – 2017. – № 4. – С. 13-15
Освітянин, педагог, письменник : Слово про діда – заслуженого вчителя України Костя Голобородька / Я. Ю. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – № 3. – С. 38-41
Педагог, журналіст, прозаїк : [Костянтин Йосипович Голобородько] / Я. Ю. Голобородько // Придніпровська зірка. – 2009. – № 48 (27 листоп.). – С. 6.
Про Вчителя слова... : [про конференцію, присвячену 115-річчю від дня народження К. Й. Голобородька,] / Н. Свирида // Придніпровська зірка. – 2014. – № 50 (12 груд.).
Просвітитель і культурний діяч : [до 110-річчя від дня народження заслуженого вчителя України К. Й. Голобородька] / Я. Ю. Голобородько // Херсонський вісник. – 2010. – № 29 (22 лип.). – С. 13.
Слово вчителя-літописця : [про К. Й. Голобородька] / О. К. Голобородько // Наддніпрянська правда. – 2014. – № 99 (12 груд.).
Станіславський літописець : [К. Й. Голобородько] / О. К. Голобородько // Придніпровська зірка. – 2014. – № 49 (5 груд.).
У років своя пам'ять : [про конференцію, присвячену 110-ій річниці від дня народж. К. Й. Голобородька] / А. М. Зубко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – № 12. – С. 35-36
Учитель, журналіст, письменник. До 110-річчя від дня народження заслуженого вчителя України К. Й. Голобородька / Ярослав Голобородько // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 36. – С. 30-32
Xepcoнcкaя динacтия пpocвeтитeлeй [Електронний ресурс] : [династия Голобородько] / Юрий Анисимов // Херсонці. – Текст. и граф. данные. – Опублик. 12.02.2021 г. – Режим доступа : https://khersonci.com.ua/yurij-anisimov/57702-hersonskaya-dinastiya-prosvetitelej.html , свободный. – Загл. с экрана. - Дата обращения: 17.02.2022.
