Щорічно у другу суботу вересня відзначається День українського кіно – професійне свято працівників кінематографії. Перша українська кінозйомка відбулась у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі. З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів.  Сьогодні ви дізнаєтесь про зірку німецького німого кіно українського походження – Ксенію Десні. На превеликий жаль про цю актрису відомо небагато. Майбутня актриса Ксенія Олександрівна Десницька народилася 19 січня 1894 року у місті Остер на Київщині. Артистичні здібності виявилися в неї ще в юності і знайшли вираз у пристрасті до танцю. Батьки заохочували захоплення дочки. На початку 1910-х виїхала до Німеччини, де вийшла заміж за німецького промисловця Бродського. В 1911 році Ксенія народжує доньку – майбутню відому актрису французького та британського кіно Тамару Десні. Сімейне життя Ксенії не склалося – її чоловік емігрував до США, а сама акторка повернулася до Російської імперії. Проте вже після революції 1917 року вона з батьками виїхала до Константинополя, де танцювала у вар’єте під сценічним іменем Dada, а на початку 1920-х перебралася до Берліна. Де у 1921 році Ксенія дебютувала в кіно, отримавши крихітну роль у картині «Сапфо», де грецьку поетесу зіграла Пола Негрі. До речі режисером картини був Дмитро Буховецький, уродженець Білої Церкви, який згодом здобув собі славу в Європі та США як майстер історичної екранізації.

Та справжню славу Ксенії Десні принесе співпраця з режисером Йоганнесом Ґутером, емігрантом з Риги. Десні та Ґутер створили справжній творчий тандем. Першу головну роль вона отримала в 1922 році саме в його картині, яка називалась «Поклик року». Цього ж року на німецькій студії «Руссо-фільм» Ґутер екранізував п’єсу «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» ще одного українського емігранта, письменника і політичного діяча Володимира Винниченка. Ксенія Десні зіграла у фільмі помітну роль письменниці Віри. Всього Ґутер зняв Ксенію у восьми фільмах — у тому числі в досить успішних картинах «Принцеса Суваріна» (1923), «Стрибок у життя» (1924), де вона зіграла циркову акробатку, «Вежа мовчання» (1925). У 1924 році Десні підписала контракт з гігантом німецької кіноіндустрії кінокомпанією UFA та зіграла головну роль у стрічці «Стрибок у життя» (Der Sprung ins Leben, 1924). Після фільму «Вежа мовчання» Десні стала зіркою німецького кінематографу другої половини 1920-х років, в наступні кілька років зігравши в майже двадцяти стрічках. Розквіт кар'єри Ксенії припав на 1926-1927 роки. Вона активно знімалася і її партнерами ставали не менш популярні артисти — Рудольф Кляйн-Рогге, Ольга Чехова, Макс Хансен, Віллі Фрітш, Гаррі Лідтке та інші.

У 1925 році вона знімається у дивовижному фільмі «Мрія про вальс». Ця стрічка є однією з найвиразніших робіт актриси. Її зняли за мотивами оперети Оскара Штрауса, що було досить сміливо для німого фільму. З приходом звуку в кіно Ксенія Десні припинила кар'єру, присвятивши себе продюсуванню дочки Тамари. У 1950 році донька Ксенії, відома актриса Тамара Десні, разом з чоловіком, також актором Реймондом Ловеллом, переїхала до Франції, де відкрили успішний готель і ресторан L'Auberge Chez Tamara на Лазурному березі в Грассе. Згодом Ксенія переїхала до них. Вона померла у 1954 році в містечку Рокфор-Ле-Пен на Лазуровому узбережжі.