ДРУЗІ!
Запрошуємо до віртуальної галереї живопису відомого херсонського художника Василя Боженка.
Василь Артемович – професійний митець, який понад півстоліття життя присвятив живописній творчості. Родом він із села Новорайське Бериславського району Херсонської області. Впродовж багатьох років художник жив і працював у старовинному містечку Берислав, якому присвятив чимало живописних робіт.
Тут він викладав образотворче мистецтво у місцевому педагогічному училищі. Мабуть, правда, що частинку свого серця справжній вчитель віддає учням, а ті дарують йому свою енергію і натхнення, свіжий погляд на життя, бажання творити. Тому й цінувалися завжди випускники училища за відмінну підготовку. Багато студентів пішли стопами свого викладача, присвятивши себе великому мистецтву.
Творчість Василя Боженка добре знана не лише на теренах Херсонщини. Полотна митця прикрашають вітчизняні музеї та приватні колекції у різних куточках України і зарубіжжя. На рахунку Василя Артемовича – безліч художніх виставок та персональних експозицій. У середині 1990-національному телебаченні про нього було знято кінофільм «Спасибі, майстре».
Художник пише у різних техніках. Чимало картин виконані олією, захоплюється він і аквареллю. Якщо говорити про жанри, Василь Боженко найбільше х років на спеціалізується на пейзажах та натюрмортах, любить писати й портрети.
У краєвидах Василя Боженка завжди присутня хвилююча краса рідного краю, оповитого зеленню та цвітом, з деревами, водою й небом, що відображаються одне в одному. Тут і берег Дніпра на рідній Бериславщині, і пейзажі, які можна було споглядати з вікна будинку художника. А ще – багато великих й малих букетів, які заворожують кольорами та відтінками. А яке розмаїття бузку! Білий, ліловий, фіолетовий, червонуватий… Здається, аромат його ніби витає у повітрі.
Досить часто митець просто дарує свої живописні твори. Для нього головне – аби його роботи не припадали пилом у коморах, а дарували радість людям.
До підриву російськими окупантами Каховської ГЕС майстер мешкав в охайному двоповерховому будиночку в селищі Зимівник під самим Херсоном. Коли подвір’я стала захоплювати вода, Василь Боженко до останнього відмовлявся евакуюватися – не наважувався покинути не лише дім, а й власну майстерню на другому поверсі, де зберігаються всі його картини.
Кілька днів після початку катастрофи Василь Артемович не знав, що з будинком, що з картинами, чи вціліло хоч щось, що він створив за десятки років роботи. Згодом родина дізналася, що вода значно пошкодила перший поверх будинку, а студія художника на другому поверсі не постраждала.
Частину картин, які експонувались на виставках у Новій Каховці і Бериславі до початку війни, викрали росіяни під час окупації.
Сьогодні, у свої поважні літа, попри важкі випробування війною, художник сповнений творчої енергії та оптимізму. Зазвичай у відповідь на запитання, яка з робіт є найбільш вдалою, Василь Боженко показує біле незаймане полотно, бо вважає, що його краща картина ще не написана.
