 |
Спендіаров Олександр Опанасович народився 1 листопада 1871 року в м. Каховка Херсонської області. Родина Спендіарових (справжнє прізвище – Спендіарян) переїхала на помешкання до Криму, коли майбутньому генію було 6 років. З дитинства він одержав неоцінені уроки – духовні, інтелектуальні. «Із музичних впливів в період мого дитинства і отроцтва, - згадує Спендіаров, - найсильнішою була гра на фортепіано моєї матері, яку я дуже любив слухати і яка поза сумнівом пробудила в мені ранню любов до музики». |
Не дивлячись на творчі здібності, що рано виявилися, займатися музикою він почав порівняно пізно - в дев'ятирічному віці. Навчання грі на фортепіано незабаром змінилося заняттями на скрипці. До років навчання в сімферопольській гімназії відносяться перші композиторські спроби Спендіарова: танці, марші, романси.
У 1890 р. Спендіаров вступає до Московського університету, вчиться на юридичному факультеті і паралельно продовжує займатися на скрипці, грає в студентському оркестрі. У диригента цього оркестру Н. Кленовського Спендіаров бере уроки теорії, композиції, а після закінчення університету (1896) їде до Петербургу і протягом чотирьох років освоює курс композиції у М. Римського-Корсакова.
Уже в період навчання Спендіаров пише ряд вокальних і інструментальних п'єс, які відразу ж отримали широку популярність. У ці роки він знайомиться з О. Глазуновим, А. Лядовим, Н. Тіграняном. Знайомство переростає у велику дружбу, що збереглася до кінця життя.
З 1900 р. Спендіаров в основному живе в Криму (Ялта, Феодосія, Судак). Тут він спілкується з видатними представниками російської художньої культури: М. Горьким, А. Чеховим, Л. Толстим, І. Буніним, Ф. Шаляпіним, С. Рахманіновим. Гостями Спендіарова бували А. Глазунов, Ф. Блюменфельд, оперні співачки О. Збруєва і Є. Мравіна.
У 1902 р., знаходячись в Ялті, Горький познайомив Спендіарова зі своєю поемою "Рибак і фея" і запропонував її як сюжет. Незабаром на її основі було створено один з кращих вокальних творів композитора - баладу для баса з оркестром, яку виконав Шаляпін влітку того ж року на одному з музичних вечорів.
1903 року в Ялті відбувся диригентський дебют Спендіарова. Будучи прекрасним інтерпретатором власних творів, він згодом неодноразово виступає як диригент в містах Росії і Закавказзя, в Москві і Петербурзі.
Два музичні твори - сюїта «Кримський ескіз» і симфонічна картинка «Три пальми» принесли композитору широку популярність. Проживаючи у батьковому будинку в Судаку, він плідно працював над своїм головним твором – оперою «Алмаст», яка була поставлена у 1930 році у Великому театрі (Москва), в Одеському оперному і викликала доброзичливі відгуки критики.
Останній період творчості Спендіарова пов'язаний з активною участю в будівництві молодої радянської музичної культури. Обробка народних пісень та вокальних творів, інструментальні твори для фортепіано, скрипки, симфонічні твори, опери – така різноманітність жанрів свідчить про багатогранність таланту композитора.
Переїзд до Вірменії (Єреван) мав значний вплив на подальшу творчу діяльність Спендіарова. Він викладає в консерваторії, бере участь в організації першого у Вірменії симфонічного оркестру, продовжує виступати як диригент. З великим ентузіазмом композитор записує і вивчає вірменську народну музику, виступає у пресі.
Спендіаров виховав немало учнів, що стали згодом відомими радянськими композиторами. Це Н. Чемберджі, Л. Ходжа-Ейнатов, С. Баласанян та ін. Він одним з перших оцінив і підтримав талант А. Хачатуряна.
Плідна педагогічна і музично-суспільна діяльність Спендіарова не перешкодила подальшому розквіту його композиторської творчості. Саме останніми роками він створив ряд своїх кращих творів, серед яких чудовий зразок національного симфонізму "Єреванські етюди" (1925) і опера "Алмаст" (1928).
Спендіаров був повний творчих планів: зрів задум симфонії "Севан", симфонії-кантати "Вірменія", у якій композитор хотів відобразити історичну долю рідного народу. Але планам цим не судилося здійснитися. У квітні 1928 р. Спендіаров сильно застудився, захворів запаленням легенів і 7 травня його не стало. Прах композитора похований в саду перед Єреванським оперним театром його імені.
Блискуча обдарованість, широта поглядів, висока майстерність сприяли тому, що творчість Спендіарова О.О. стала українським, вірменським і російським явищем і вписала одну з вікопомних сторінок у вітчизняну музику.
Авдальян М. Класик вірменської музики // Наддніпрян. правда. – 1983. – 27 берез.
Спендіаров Олександр Опанасович (1871 – 1928) // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2001 рік : Бібліограф. покажч. / Херсон. обл. універс. наук. б-ка. – Херсон, 2000. – С. 44.ru.hayazg.info/Спендиаров_Александр_Афанасьевич
ru.wikipedia.org/.../Спендиаров,_Александр_Афанасьевич
www.kino-teatr.ru/kino/composer/sov/.../bio/
