 |
Козлов Петро Кузьмич (1863-1935), видатний учений-географ, генерал-майор, дослідник Центральної Азії, Почесний член Російської академії наук і Російського географічного товариства, академік АН УРСР. Народився 15 жовтня 1863 року у місті Духовщине Смоленської області (Росія) в сім’ї небагатого купця. Випадок, що звів юного Петра з його земляком - мандрівником і географом, дослідником Центральної Азії М.М. Пржевальським, визначив його життєвий шлях. |
П.К.Козлов плекав надії працювати в експедиції разом із Пржевальським, але той добирав своїх помічників лише серед тих, хто витримував його сувору, навіть деспотичну, школу, фізично здорових, здатних виконувати найбруднішу роботу. У свої експедиції він не брав цивільних і Козлову довелось поступати на військову службу. У 1887 р. він закінчив військове училище. Сам Пржевальський навчив його бути фахівцем з археології, зоології, ботаніки, етнографії.
З 1883 р. Петро Кузьмич брав участь у російських експедиціях до Центральної Азії під керівництвом М.М.Пржевальського, М.В.Пєвцова, В.І.Роборовського. У 1899-1901 рр. очолював експедицію у Східний Тибет, Монголію, Західний Китай, а у 1907-1909 рр. – у пустелю Гобі, де відкрив і дослідив давнє місто Хара-Хото, знайшов понад 2000 рукописних книг.
З ім’ям П.К.Козлова пов’язана організація, охорона й збереження Державного заповідника “Асканія-Нова”. Ще у 1886 році він зустрічався з власником і засновником заповідника Фрідріхом Фальц-Фейном. На його прохання Козлов організував відлов і доставку до Асканії кількох екземплярів коня Пржевальського, нащадки якого благополучно живуть і донині. Від 1913 р. Петро Кузьмич часто відвідує Асканію, допомагає Фальц-Фейну здобувати екзотичних тварин, пропагує наукове значення заповідника, публікує книги “Правда о дикой лошади Пржевальского” (1913), “Аскания-Нова в ее прошлом и настощем” (1914).
У роки громадянської війни П.К.Козлов працював науковим співробітником в Асканії-Новій. Це був найважчий період, коли він, захищаючи фауну й флору заповідника, домагається охоронних статутів у різних урядів, що змінювалися. Рятуючи живий фонд і колекції заповідника, протягом 1918-1921 років Петро Кузьмич не раз ризикував власним життям.
У 1923-1926 роках П.К.Козлов очолив першу радянську експедицію до Центральної Монголії, що мала величезне значення в географічному, археологічному й етнографічному вивченні Монголії. У 1931-1933 роках він бере активну участь у підготовці експедиції українських учених до Тянь-Шаню, але за станом здоров’я відправитися в експедицію вже не зміг. П.К.Козлов помер 26 вересня 1935р.
Героїчна діяльність вченого на ниві географічних мандрівок й охорони пам’яток природи неодноразово відзначалась золотими медалями географічних товариств багатьох країн світу. Ім’ям П.К.Козлова названо льодовик у горах Монгольського Алтаю.
Література про нього:
Петр Кузьмич Козлов 1863-1935 // Универсальный энциклопедический календарь на 2008 год. – М., 2007. – С. 425.
