 |
На долю Павла Громовенка випало тяжке життя. У день його народження, 24 червня 1941 року, батька – бригадира тракторної бригади Федора Громовенка з села Хрещенівка Нововоронцовського району Херсонської області – призвали боронити Батьківщину. З фронту він не повернувся. Тільки-но відгриміла Велика Вітчизняна війна, загинула мати Павла Галина Іванівна – йдучи з поля додому, підірвалася на міні. |
Павлик і його восьмирічний брат Толя залишилися сиротами. Їх узяли до себе дідусь і бабуся Головки. У голодний 1947 рік, аби врятувати хлопчиків, їх віддали до дитячого будинку, що був у райцентрі. Старшенького чомусь під чужим прізвищем перевели до іншого дитбудинку, а Павлика родичі у 1948 році забрали у Хрещенівку, де хлопчик пішов у перший клас.
Рідня по лінії матері – бабуся, дідусь, дядьки – у вільні години скрашували своє життя українськими піснями. Любов до землі, пісні, рідного краю з дитячих літ влилася в душу хлопчика.
Після закінчення школи Павло працював теслею, бетонником, вантажником на Донбасі, у Нікополі. Потім подався на Південний Урал, в Орськ, де жив тоді брат Анатолій. Там на заводі він освоїв професію електрозварника.
В Орську, де у фортеці відбував заслання Кобзар, після постановки у театрі юного глядача 1961 року п’єси «Назар Стодоля» українською мовою, в якій Павло Громовенко зіграв головну роль, засяяв його талант. Того ж року Павло вступив на акторський факультет Київського театрального інституту.
А потім була робота в театрі, на радіо, на естраді. У Київській філармонії Павло Громовенко дебютував 1977 року з сольною програмою «Стою на землі» за віршами Бориса Олійника.
Пам’ятною для глядачів стала програма «Я прийшов дати вам волю» за романом Василя Шукшина. Великий відгук мала літературна композиція «Зі сторінок, що неволила тьма» за творами Павла Тичини, Василя Стуса, Миколи Руденка, Євгена Плужника та інших авторів.
Готувала композиції програм і водночас була режисером дружина Павла – Роксана Скорульська, представниця знаної в Україні мистецької родини. А ще з великим успіхом Громовенко виступав у радіожурналі «Слово», читав «Щоденник» Т. Шевченка.
Талант Павла Громовенка відзначено почесними званнями і нагородами України. У 1996 році йому присвоюють звання народного артиста України, у 1997 році він першим серед уродженців Херсонщини став лауреатом Національної премії імені Т.Г.Шевченка.
18 жовтня 1997 року Громовенко трагічно загинув у дорожньо-транспортній аварії у Києві.
Кучеренко Г. Тернова доля Павла Громовенка // СВ Гривна. – 2006. – 30 июня.
Яценко А. Незабутній голос України // Наддніпрян. правда. – 2006. – 23 черв.
nezboryma-naciya.org.ua/show.php?id=100
www.artkavun.kherson.ua/people-theatre.htm
