Життя володарки янгольського личка, актриси німого кіно Олів Томас, проходило у світлі софітів на знімальних майданчиках та під спалахи фотокамер журналістів. Молода, успішна і неможливо красива, вона була справжньою улюбленицею Америки, тому її безглузда трагічна смерть сколихнула всю країну і стала першим серйозним скандалом Голлівуду, який тільки зароджувався. 20 жовтня 1894 року у містечку Шарлерое, що неподалік Пітсбурга, у робітничій сім'ї народилася дівчинка. За деякими даними, її вродженим ім'ям було Оліва Р. Даффі (але сама актриса завжди стверджувала, що при народженні їй дали ім'я Оліверетта Елейн Даффі). Більшість життя дівчина підписувалася ім'ям Олів, а всі близькі знайомі звали її просто Оллі. Її рідний Шарлерой в кінці 1800-х називали «Чарівним містом», тому що після відкриття тут скляної фабрики він виріс, «як за помахом чарівної палички», але все ж таки це було звичайне пересічне маленьке містечко. Життя тут було дуже важким. У сім'ї Даффі, крім самої Олів, росло ще двоє синів Джеймс та Вільямс. Батько помер від нещасного випадку, коли дівчинці ледве виповнилося п'ять років, і сім'я залишилася без годувальника. Олів довелося рано покинути школу і йти працювати, щоб підтримувати свою матір, змушену поодинці утримувати трьох дітей. Через деякий час мати Олів знову вийшла заміж. Дівчина скористалася цим, щоб нарешті вийти з-під опіки своєї родини. У 1911 році, у шістнадцять років, вона виходить заміж за людину на ім'я Бернард Круг Томас. Швидше за все, Олів сподівалася, що вийшовши заміж, вона зможе нарешті здобути незалежність і позбутися бідності, в якій жила змалку. Бернард працював дрібним клерком у великому магазині в Пітсбурзі. Чого б вона спочатку не планувала домогтися за допомогою цього шлюбу, але вже через три роки їй стало очевидно, що цей шлюб був помилкою, постійні бійки і суперечки з чоловіком виснажували її. Вона не хотіла провести все життя в провінційному містечку. І, покинувши чоловіка, 1913 чи 1914 року дівчина переїхала у Нью-Йорк. Там вона зупинилася у кузини і спочатку не могла знайти роботу. Одного разу їй на очі трапляється газетна стаття, в якій оголошувався конкурс «Найкрасивіша дівчина Нью-Йорка». Олів вирішує взяти у ньому участь. Головою журі конкурсу був знаменитий комерційний художник Говард Чендлер Крісті (творець знаменитих картинок, так званих «Дівчат Крісті»). Олів підкорює суддів своєю екстраординарною красою та з легкістю виграє у конкурсі, що став першим щаблем у її кар'єрі голлівудської старлетки. Ця перемога принесла їй багато модельної роботи. Олив позує для обкладинок багатьох журналів та рекламних картин. Вона працює також з Вільямом Хоскелом Коффіном, який малює її для обкладинки The Saturday Evening Post. Про це бідна ірландська дівчина не могла й мріяти. Олів потрапляє у світ богеми, багатих чоловіків, нічних ресторанів та постійних розваг. Вона стає однією з найвідоміших моделей та натурниць Нью-Йорка. Кожен художник мріє малювати її ангельське обличчя та витончену фігуру. Мабуть найзнаменитішими картинами, на яких зображена Олів у той період – це «Кафе Ляфоет» Вільяма Гласкенса та скандально відома «Між позами» (1915) Пенріна Станловса. Остання досі вважається найкращою роботою художника. Гарісон Фішер, один із найбільших шанувальників Олів, пише рекомендаційний лист своєму другові, знаменитому Фло Зігфілду, тому самому легендарному творцю «Зігфілд Фолліс», брати участь у яких мріяла кожна дівчина Америки. Щоправда, пізніше у своїх інтерв'ю Олів завжди говорила, що сама прийшла в офіс до містера Зігфілда і попросила про роботу. Як би там не було, але фактом залишається те, що Зігфілд був уражений красою молодої дівчини і вже через кілька днів Олів виходить на бродвейську сцену в найзнаменитішому шоу Америки. Томас вдалося стати коханкою Зігфілда. Подібна прагматичність була їй не в новинку — дівчина знала, як використати свою ніжну ангельську красу.Гострий язик був іншою відмінністю актриси. Вона нажила багато ворогів серед колег, часто прямо кажучи те, що думала про їхнє вбрання та коханців. Не будемо її засуджувати за це. Достатньо згадати, про те що вона покинула школу в зовсім юному віці, її з дитинства оточували лише грубі робітники та моряки, а важка праця з ранку до ночі була її єдиним вихованням. Актриса навіть не розуміла, коли її слова могли когось образити. Наприклад, одного разу в холі знаменитого готелю літня дама впустила своє в'язання і Олів одним великим граціозним рухом підняла його і простягла леді, тим самим продемонструвавши їй казкове кільце з величезним діамантом на своїй руці: "Боже, як чудово мати кільце подібної краси" - вигукнула дама. "О, це просто, дорога. Я отримала його за два перепихи з Джю в Палм Біч." Не дивно, що коли в 1915 році Олів зустріла актора-початківця Джека Пікфорда, і між молодими людьми зав'язався божевільний роман, який швидко переріс у шлюб, старша сестра Джека, Мері Пікфорд, найвідоміша американська актриса того часу, була не в захваті від вибору брата. Проте Пікфорд віддавала належне красі новоспеченої родички. Вона писала, що таких неймовірних фіалкових очей вона не бачила ніколи. Джек Пікфорд, якому вдалося відбити Томас від її впливового коханця, імпресаріо Зігфілда, підкорив старлетку в танці. Пізніше вона була відверта з журналістами: До весілля ми були знайомі вісім місяців, і більшу частину часу ми проводили на танцмайданчиках. Нам так добре вдавалися парні танці, що ми вирішили, що впораємось із сімейним життям! Таємне весілля, про яке не знав ніхто (навіть родина Джека) стало основною причиною, через яку Олів пішла з «Міднайт Фролікс». Але дівчина не йшла на вулицю. У неї в кишені вже лежав вигідний контракт з International Film Company на зйомки у кіно, як лідируючої актриси. У наступні чотири роки вона знялася у більш ніж 20 голлівудських фільмах. Вона дебютувала у фільмі "Ця дівчина", який був заключною серією серіалу короткометражок "Беатріс Фейрфекс". Тільки в наївній Америці часів великої депресії дівчина з шоу типу «Міднайт Фролікс» могла в одну мить отримати роль наївної невинної дівчинки інженю і стати зіркою. Цікаво, що Олів не копіювала манеру гри своєї знаменитої родички. Ні, вона створила особливий тип героїні. Її героїні мали «невинну сексуальність», газетярі називали її «бейбі вамп», і, звичайно, не можна забути її роль у виникненні одного з найзнаменитіших амплуа раннього Голівуду «флаппер».

На початку 1918 року Америка вступила в Першу Світову Війну. Молодого Джека призвали на службу і він вступив до Військово-Морського флоту США. Олів залишилася в Голлівуді і продовжувала займатися блискучою кар'єрою. Вона укладає контракт із кінокомпанією Селзніка і стала її першою зіркою. Томас поважали колеги, справа була в одній нехарактерній для акторок особливості: дівчина хотіла знати про процес кіновиробництва все. Ураганом вона вдиралася на знімальний майданчик з вічно запитливо піднятими бровами, кожні п'ять хвилин у неї виникало нове «чому». Їй було цікаво, як знімають камери, в чому завдання режисера, чому деякі актриси нюхають цибулю, щоб заплакати в кадрі, адже їй від цибулі хотілося лише чхати. Одного разу вона так набридла одному з членів знімальної команди, що він поцікавився, навіщо їй це знати. Томас відповіла, що вона лише дівчинка з Бродвейського шоу, якій пощастило потрапити в кіно, а оскільки така слава не вічна, у разі чого вона буде готова до професії тесляра. Закінчивши відповідати, вона відразу поставила нове запитання. У цей час Олів отримує свою зіркову роль у фільмі «Flapper» (flapper – англ. вітряна, химерна дівчина (розм.)). Картину режисував Франсіс Маріон і бачив у ролі головної героїні лише Олів. Цей фільм увійшов до історії світового кінематографу, не стільки завдяки режисурі чи грі акторів, а завдяки відкриттю нового амплуа в кінематографі. Олів Томас часто казала, що не може знайти свого місця у кіно: «Але я хочу створити свій власний характер у кіно. Розумієте Мері (Пікфорд) – вічна дитина на екрані; Норма (Толмадж) – це драмма; Констанс (Толмадж) – легковажна дружина; Дороті (Гіш) – дівчинка-шибеник; Назимова – екзотична та покрита таємницею, мій Джек – хлопчисько, я ж… Я, я – як Ви не бачите – я просто ніхто!». Так було до участі у «Флаппер». Тепер її місце було знайдено. Вона стала першою дівчиною-флаппер у кіно, характер, який у 20-ті роки став найпопулярнішим типажем Голлівуду. Її стопами пішли і стали знаменитими Клара Боу, Луїза Брукс, Джоан Кроуфорд і багато інших. Провівши 1920 рік у зйомках на різних кінцях країни, Пікфорд і Томас вирішили взяти відпустку і вирушити в «повторний медовий місяць». Ходили чутки, що на той час зірковий шлюб починав тріщати по швах, подружжя вирішило врятувати стосунки поїздкою до Парижа. Після приїзду вони заселилися в готель Рітц і почали активно відвідувати всі можливі вечірки міста кохання. Дев'ятого вересня, після чергового веселого вечора, пара повернулася додому близько третьої ранку. Пікфорд уже був у ліжку і готувався до сну, коли з ванни долинув зойк Томас і звук тіла, що падало на підлогу. За кілька секунд на рецепції готелю пролунав дзвінок. Пікфорд повідомив, що його дружина прийняла не ті ліки, і їй терміново потрібен лікар. Те, що насправді сталося тієї ночі, досі залишається таємницею, але нещасний випадок спричинив таку лавину чуток, пліток і домислів, що по праву вважається першим великим скандалом Голлівуду, що зароджувався. Достеменно відомо лише одне: Томас випадково випила розчин сулеми, який був прописаний Джеку його лікарем для зовнішнього застосування з метою полегшення симптомів сифілісу. Він пропалив їй стравохід і шлунок і після чотирьох днів болісної агонії вона померла в паризькій лікарні у віці двадцяти п'яти років. Джек, розчавлений трагічною подією, перевіз тіло дружини з Парижа до Нью-Йорка, де і відбувся похорон Томас, на який прийшло більше чотирьох тисяч її шанувальників. Після смерті дружини Пікфорд спробував повернутися до акторства, але, незважаючи на численні протекції старшої сестри, так і не досяг серйозних успіхів. Він одружився ще двічі, обидва рази на таких же «дівчинках Зігфілда», якою була Томас. І, провівши останні роки життя в лікарнях, лікуючись від викликаних алкоголем та наркотиками нервових зривів, Пікфорд помер через тринадцять років після першої дружини. Зараз ім'я Олів Томас майже забуте. Як могла б скластися доля старлетки з фіалковими очима, якби не сталася безглузда трагедія, — невідомо. Однак можна припустити, що «дівчинка Зігфілда», яка чудово співала і танцювала, могла б стати справжньою зіркою звукового кіно, що увірвалося в Голлівуд невдовзі після її смерті.

Переглянути стрічки за участі акторки ви можете за посиланням:

Olive Thomas. - https://www.youtube.com/watch?v=o1CmoP4gz04

"The Flapper" (1920) - https://www.youtube.com/watch?v=K4N7kxtjaf4