У Херсонській обласній бібліотеці для дітей імені Дніпрової Чайки відбулася онлайн-зустріч «Сага про віру, любов і зраду: книга і серіал» у межах циклу «Читання зі смаком кіно», яка перенесла глядачів у середньовічну Англію XII століття — час великих мрій, кохання і небезпечних інтриг. Фахівці відділу обслуговування юнацтва та молоді запросили учасників відчути, як у романі «Стовпи землі» народжується історія, що зводить «храми» не лише з каменю, а й у серцях людей.
Присутні поринули в життя героїв роману Кена Фоллетта: переживали трагедії королівської родини, разом із Томом Будівельником переживали важкість мрії звести величний собор, слідкували за кроками Джека, який вкладає у камінь не лише майстерність, а й віру в добро. Глядачі спостерігали за тим, як народжується кохання Еллен і Джека серед руїн, інтриг та небезпек, і як Алієна бореться за честь родини та власну свободу.
Онлайн-формат дав змогу ожити серіалу на екрані: величні собори, туманні середньовічні містечка, рицарські зали і прості селянські хати ніби дихали перед очима.
Костюми, світло і музика передавали кожну емоцію: від страху і тривоги до радості і надії. Глядачі відчували, як тиша собору важкіша за будь-які слова, а звук ударів молотка нагадує про людську працю, віру і любов. Також обговорили, як книга і серіал доповнюють одне одного: роман дозволяє повністю відчути життя героїв, запахи і події, а екранізація концентрується на ключових моментах, даруючи глядачам яскраві образи, драматичні сцени та глибокі емоції.
Особлива увага була приділена символізму твору: собор у романі — це не просто будівля, а втілення людських мрій, віри, любові та внутрішньої сили. Кожен герой — опора, що підтримує велич споруди, а його вчинки відлунюють у житті інших.
Наприкінці зустрічі глядачі замислилися над власними «стовпами» — тими цінностями та мріями, на яких тримається їхній внутрішній світ. Бо, як і у романі, віра, любов і прагнення до справедливості допомагають долати темряву та будувати власні «храми» у серцях.
«Стовпи Землі» залишили відчуття живої історії, яка надихає, зворушує і нагадує: людська душа завжди шукає свої опори — свої «стовпи», на яких тримається світ.
