Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова продовжила цикл кінематографічних вечорів «Cinema hall» в онлайн-форматі. На черговій зустрічі говорили про кінопідприємця, кінорежисера та сценариста українського походження - Олександра Олексійовича Ханжонкова.
Присутні дізналися про його життя та творчість, сповнені драматизму та фанатичної відданості обраній справі. Митець народився 1877 року у родинному маєтку Ханжонкове (нині - Нижня Кринка) неподалік Макіївки. Хлопчина ніколи не виявляв цікавості до кіномистецтва, він бачив себе лише на військовій службі.
Лише коли Ханжонкову виповнилося 27 років, він відчув справжнє емоційне потрясіння від перегляду фільму. До того ж він познайомився з Емілем Ошем, який працював у відділі “Сінема” братів Пате і в яскравих барвах змалював йому перспективи розвитку кінематографії. Вони разом заснували партнерство “Еміль Ош-О. Ханжонков”. Кіномитець вклав в це підприємство всі свої гроші, але компанія збанкрутіла.
Опанувавши себе і засвоївши суворий урок підприємницької діяльності, український піонер європейського кінематографу усе почав начисто - з простої дистрибуції, організовуючи прокат іноземних картин. Бо нікому несила зупинити українського упертюха козацького роду, а Олександр Олексійович був із числа таких.
Спочатку він займався лише кінодокументалістикою і прокатом зарубіжних фільмів, проте вже влітку 1907 розпочав зйомки вітчизняної ігрової картини про клоунів «Палочкін і Галочкін».
Зацікавила любителів кіно й інформація про перший у світі мультфільм, який випустила кінофабрика «O. Ханжонков і К°». Він був знятий у техніці об’ємної анімації - «Прекрасна Люканіда, або війна вусанів із рогачами». Більш як десятиліття комедійна мелодрама, заснована на сюжетах лицарських романів, користувалася шаленим успіхом у глядачів. Адже покадрова техніка лялькової анімації була ще невідома, тому в багатьох рецензіях бриніло здивування, яких неймовірних висот можна домогтися дресируванням… комах.
В його житті було ще багато різноманітних успіхів і новацій в галузі кіномистецтва. Після смерті Ханжонкова із ним пішла ціла епоха нашого кінематографа, але тоді цього майже ніхто не помітив. Багатий досвід Олександра Олексійовича радянському кіно, на жаль, так і не знадобився.
Вечір пройшов у теплій та доброзичливій атмосфері, залишивши у присутніх любителів кіно позитивний та піднесений настрій.
