Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А молоде покоління сьогодні може дізнатися про бойові подвиги та воєнне життя тільки з кінофільмів, творів художньої літератури та з уроків історії. Жовтень 1944 р., коли останній гітлерівський солдат залишив українську землю, знаменною датою увійшов до календаря історії. Минув 71 рік, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.
Нема такого села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня мужність і відвага. Мільйони українців у той грізний час робили все можливе, щоб захистити свою Вітчизну. Про це треба пам’ятати. Розуміння того великого феномену, який вони виявили при відбитті фашистської навали і завдяки якому зберегли свій гордий дух, допоможе нам краще пізнати свої корені, свої джерела, нарешті, зрозуміти самих себе.