«На краю Ойкумени»

Поселення греків, або, як їх часто називають, колонії, з’явилися на берегах Чорного моря на завершальному етапі Великої грецької колонізації, яка хронологічно охоплює VIII — VI ст. до н.е. Грецька колонізація значно розширила кордони тогочасної ойкумени і була зумовлена цілим комплексом причин, тісно пов’язаних з розвитком грецького суспільства. Вона виникла внаслідок могутнього демографічного вибуху та інтенсивного зростання продуктивних сил у грецькому суспільстві, розвитку сільського господарства, ремесел і торгівлі. Важливим був також військовий тиск на грецькі міста Іонії з боку персидських царів, що примушував греків залишати рідні місця.Зазвичай, внаслідок колонізації нові поселення формувалися як поліси і були політично незалежними від міст-метрополій, хоча й підтримували тісні економічні, політичні, культурні та релігійні зв'язки з ними. Зокрема, міста-метрополії виявляли великий інтерес до отримання продовольства, переважно зерна, та корисних копалин з колоній. У грецькій колонізації Північного Причорномор'я величезну роль відіграло місто Мілет, яке було великим ремісничим і культурним центром усього грецького світу. Колонізація суттєво визначалася як процес еміграції частини грецького населення до нових, часто малонаселених, районів тогочасної ойкумени. На цих територіях, зокрема у Північному Причорномор'ї, греки-колоністи вступали в контакти з місцевим населенням, що визначало специфіку історичного розвитку кожного конкретного грецького центру у відповідних історичних умовах його існування. Грецька колонізація Північного Причорномор'я може бути розділена на три етапи. Перший етап, приблизно середина VII століття до н.е., був відзначений заснуванням грецького поселення на острові Березань (Борисфен). На другому етапі, що охоплював першу половину — середину VI століття до н.е., населення Борисфену почало освоювати сусідні сільськогосподарські території і засновувати Ольвію (село Парутіно на Бузькому лимані). На початку другої чверті VI століття до н.е. на сучасних Керченському і Таманському півостровах у Криму виникли Пантікапей (місто Керч), Німфей, Мірмекій, Тірітака, Феодосія, Кепи та деякі інші центри, які згодом увійшли до складу Боспорського царства. На третьому етапі, друга половина VI — початок V століття до н.е., спостерігалася найбільш інтенсивна міграція греків до Північного Причорномор'я, що було пов’язано з розгромом Іонії персами (545 рік до н.е.) і падінням Мілета (494 рік до н.е.). У цей час головними вихідцями з Іонії стали особи, які оселилися на землях у Нижньому Подністров'ї, де були засновані Ніконій і Тіра (Бєлгород-Дністровський), а навколо Ольвії формувалася густа мережа сільськогосподарських поселень. Представляємо до вашої уваги книгу Костянтина Колесникова «На краю Ойкумени.Еллінські військові традиції на українських землях Причорномор’я: від заснування перших поселень до перших століть християнської ери (VII ст. до н.е. – IV ст. н. е.)».  Вона присвячена військовим традиціям давньогрецьких колоній півдня сучасної України: полісних громад Тіри, Ольвії Понтійської, Херсонеса Таврійського та Боспорського царства впродовж більш ніж тисячоліття їхньої історії від зародження до сутінок античної цивілізації на півночі Понту. Розглянуто військово-політичні аспекти історії античних міст-держав Північного Причорномор’я, еволюцію різних видів наступальної й оборонної зброї, проблему зовнішніх впливів і запозичень, окремі «роди військ» античних армій Північного Причорномор’я. Описано найважливіші воєнні кампанії північнопонтійських еллінів, свідчення про які дійшли до нашого часу. Видання розраховане на всіх, кому цікава історія України, історія зброї і військової справи. Книга супроводжується численними сучасними художньо-історичними реконструкціями. Давня історія України надзвичайно багатогранна, і однією з її найцікавіших сторінок є грецька колонізація, що відіграла важливу роль у формуванні античної історії. Грецькі колоністи, оселившись на узбережжі Чорного та Азовського морів, привезли з собою не лише нові технології та торговельні зв'язки, але й свою культуру та мистецтво, що збагатило місцеве населення. Цей період в історії України відіграв важливу роль у формуванні її міжкультурного спілкування та економічного розвитку, а також у встановленні контактів між різними цивілізаціями Сходу та Заходу.