«Класика Голлівуду: фільми з Кері Грантом, які варто побачити»
Кері Ґрант — американський актор Золотого віку Голлівуду, чия харизма й привабливість не згасли й досі. Уродженець Брістоля Арчібальд Ліч розпочав свою артистичну кар’єру як жонглер та акробат у водевільній трупі, а згодом став втіленням еталонного кіногероя. Одночасно дотепний і романтичний, легковажний і незворушний, бездоганно елегантний і водночас іронічний до себе — він був ідеальним партнером для найяскравіших актрис свого часу та об’єктом захоплення кількох поколінь. Саме його образом надихався Ян Флемінг, створюючи Джеймса Бонда. Ми обрали для вас п’ять фільмів, які найкраще розкривають його талант.
«Жахлива правда» (1937)
Увагу глядачів Кері Ґрант почав привертати ще в кінокартинах початку 1930-х років, але справжній зірковий статус і впізнаваний образ йому закріпила шалена романтична комедія Лео МакКері, який отримав за неї режисерський «Оскар». У цій стрічці Ґрант довів до досконалості унікальне поєднання витонченої мужності, невимушеного шарму й майже циркової ексцентрики — саме ця формула й стала запорукою його успіху. А екранна хімія з Айрін Данн, з якою вони знялися разом уперше (згодом буде ще два спільні фільми), лише підсилила враження. Герой Ґранта й Данн — подружжя, яке вирішує розлучитися після того, як з'ясовується, що обидва мали розваги «на стороні». Та ось прикрість: нові партнери виявляються зовсім не такими цікавими, як здавалося, а ще — колишнє подружжя ніяк не може поділити улюбленого тер’єра. Перед тим як зрозуміти, що створені одне для одного, вони переживуть чимало кумедних і доволі сміливих ситуацій.
Філадельфійська історія (1940)
Фільм Джорджа К’юкора, в якому Кері Ґрант і Кетрін Гепберн знову з’явилися разом на екрані, належить до піджанру «комедії повторного шлюбу». На початку стрічки світська левиця Трейсі Лорд розлучається зі своїм безтурботним чоловіком СіКеєм Декстером Гейвеном. Основні події розгортаються напередодні її другого весілля, коли колишній чоловік, який нарешті усвідомив свої помилки, несподівано приїздить у супроводі двох журналістів бульварного видання, надісланих висвітлювати подію. У результаті Трейсі опиняється перед вибором: повернутися до Декстера, який досі не байдужий до неї, чи дати шанс фотографу Майку (Джеймс Стюарт). А тим часом зразковий наречений (Джон Говард), який мав би бути ідеальним варіантом, виявляється зовсім не на висоті. Попри те, що деякі сюжетні деталі сьогодні можуть здаватися застарілими, блискуча акторська гра Гепберн, Ґранта і Стюарта забезпечила фільму заслужене місце серед найкращих романтичних комедій усіх часів.
«Підозра» (1941)
Кері Ґрант був єдиним актором, якого Альфред Гічкок по-справжньому любив. Режисер вважав, що в Ґранта є темний бік, якого не помічає ніхто інший. На вимогу студії, яка не бажала псувати імідж актора роллю злочинця, фінал фільму було змінено порівняно з літературним першоджерелом. Попри нав’язаний хепі-енд, Ґрант переконливо втілив образ людини, яка ховає за чарівною зовнішністю небезпечну й тривожну сутність. Його герой — Джонні, привабливий плейбой, за якого виходить заміж сором’язлива та дещо незграбна стара діва Ліна (у виконанні Джоан Фонтейн). Та дуже скоро романтичні мрії Ліни розбиваються: її чоловік виявляється не тим, за кого себе видає. Він — безвідповідальний гравець, який живе в борг і не має ані копійки. Згодом Ліна починає підозрювати, що Джонні має намір її вбити заради страхових виплат. Її життя поступово перетворюється на параноїдальний кошмар.
«Миш’як та старі мережива» (1941)
Сам Кері Ґрант залишився незадоволений своєю грою в чорній комедії Френка Капри, вважаючи її надто театральною та перебільшеною. У стрічці театральний критик Мортімер Брюстер приїздить у гості до своїх тітоньок - Еббі та Марти (у виконанні Жозефін Галл і Джин Едейр) у ніч на Гелловін. Там він з жахом дізнається, що ці милі старенькі систематично труять самотніх літніх чоловіків, аби «позбавити їх страждань». Наче цього було замало, разом із тітоньками мешкає брат Мортімера — Тедді (Джон Александер), який вважає себе президентом Теодором Рузвельтом. А згодом у дім повертається ще один брат - Джонатан (Реймонд Мессі), серійний убивця, що втік від поліції. Герой Ґранта - єдиний осудний серед цього божевілля, який з усіх сил намагається втримати розум і хоч якось владнати ситуацію, поки навколо нього розгортається справжній комічний жах - веселий ґран-гіньоль у найкращих традиціях жанру.
«Лиха слава» (1946)
У своєму другому спільному фільмі з Кері Ґрантом Альфред Гічкок ще витонченіше й глибше обіграв «темний бік» актора, ніж у стрічці «Підозра». Цього разу Ґрант грає цинічного агента ФБР Девліна, який переконує доньку німецького шпигуна - Алісію (Інгрід Бергман) - співпрацювати з американською розвідкою, пропонуючи їй шанс спокутувати злочини батька. Він залучає її до небезпечної операції: дівчина має вийти заміж за нацистського агента (Клод Рейнс) і шпигувати, ризикуючи власним життям. Ситуація ускладнюється, коли Девлін усвідомлює, що закохався в Алісію і вже не здатен зберігати службову холоднокровність. Сюжет фільму подекуди виглядає малоймовірним, майже гротескним, однак справжньою його силою є не логіка подій, а майстерно збудований саспенс, досягнутий винятково кінематографічними засобами, та магнетичне, еротично напружене тяжіння між головними героями. Недарма ця стрічка увійшла в історію кіно, зокрема й завдяки одному з найдовших та найвинахідливіше знятих поцілунків в історії Голлівуду.
Протягом кар’єри Кері Ґрант грав найрізноманітніших персонажів — від легковажного героя світських комедій до темного, неоднозначного чоловіка у трилерах Гічкока. У кожній із п’яти стрічок, про які йдеться, він демонстрував нові грані свого таланту: витончену комедійну ексцентрику, стриману драматичність, іронічний шарм і навіть здатність викликати тривогу, залишаючись при цьому невідпорно привабливим. Саме ця багатогранність зробила його ідеальним втіленням ідеї кіногероя: романтичного, смішного, розумного й небезпечного водночас. Кері Ґрант — не просто актор свого часу, а позачасова ікона, чия харизма досі надихає, а фільми з його участю залишаються джерелом задоволення для нових і нових поколінь глядачів.
