Це одне з найкрасивіших міст України на березі нижнього Дніпра.
У Новій Каховці злилися воєдино прохолодне дихання величавої річки та гаряче повітря скіфського степу з терпким запахом трав.
Місто було засноване у 1952 році під час будівництва Каховської гідроелектростанції на місці села Ключове. За розповідями, село отримало таку назву завдяки кристально-чистим джерелам, які б'ють з-під землі та впадають в Дніпро.
Будівельники зробили справжній подвиг — всього за чотири роки побудували не лише ГЕС, а й нове місто-сад на придніпровських пісках.
Старе місто — історичний район, з якого почалося все місто. В основі його забудови — двох- та триповерхові будинки з черепичними або шиферними дахами. Багато будинків прикрашені орнаментальними панно, створеними Григорієм Довженком — художником і скульптором-монументалістом. У своїх роботах художник втілив основні ідеї бойчукістів (художників-монументалістів, учнів і послідовників Михайла Бойчука).
Це проявляється в простоті й схематичності традиційних фігур, переплетених візерунках із зображенням птахів і рослин, а також в ідеї популяризувати українське мистецтво і поєднувати красу і буденність.
У багатьох панно переважають вибагливі рослинні орнаменти, в яких простежується зв'язок з мистецтвом українського модерну та народною вишиванкою: різноманітні квіти, виноград, колоски пшениці, вазони, куманці, «дерева життя» тощо. Орнаменти можна поділити на геометричні, симетричні, правильні, рослинні, тваринні та ін.
Їх називають «кам'яними вишиванками».
Вишиванки із каменя у багатьох ототожнюються з українськими вишиванками, унікальним мистецьким явищем. І не даремно.
Вишиванка — це символ краси та національної ідентичності українського народу. У ній генетичний код нашого минулого, теперішнього та майбутнього.
Вишиванка для багатьох — це Україна, це Херсонщина, це місто Нова Каховка, це річка Дніпро, це рідний дім…
Сам термін, «Кам'яні вишиванки», з'явився у 2015-ому році. Варіантів було кілька, проте мешканці Нової Каховки обрали саме цей — він виявився зрозумілим і архітекторам, і туристам, припав до душі й місцевим жителям, адже за стилем панно з геометричними орнаментами нагадує традиційну українську вишивку.
Григорій Довженко став автором винаходу різьблення по сирому тиньку з розписами. В 40 - 50-ті роки художник багато працював у різних містах України. Але найбільш масштабною є його робота саме у Новій Каховці. Тут він розробив панно для фризу, люнетів, фронтону Палацу культури, оздоблював сцену Літнього театру, та розробляв й власноруч виконав понад 50 неповторних орнаментальних панно для фасадів двоповерхових житлових будинків.
Григорій Довженко працював над «кам’яними вишиванками» разом із відомим київським архітекторм Миколою Катериногою та своїм сином Тарасом. Їм допомагала група художників і студентів. Працювали до 1955 року.
Треба зазначити, що робота Довженка спочатку не була зрозуміла та оцінена повною мірою. На той час її критикували, вважали за непотрібне «зацяцьковування», марну трату сил.
В статтях, присвячених Новій Каховці, що вийшли після 1955 р., саме Довженкові дістається за «надмірності». Але попри все, він зміг донести свої ідеї. В його роботах можна побачити стилізовані фігури, переплетені візерунки з птахами й рослинами — ритм, що виражає піднесено-радісне сприйняття життя, ідею духовного відродження.
Нині орнаменти під загрозою знищення — не лише під впливом часу, а й через утеплення будинків та «осучаснення» фасадів. Силами місцевих активістів «кам’яні вишиванки» поступово повертають місту.
Зараз новокаховчани з любов'ю їх називають «кам'яні вишиванки Довженка».
Отже, сьогодні весь цей скарб прикрашає Нову Каховку і є шедевром Півдня України.
Кам'яні вишиванки на будівлях стали брендом Нової Каховки.
