Ірландці — один із найвідкритіших і найпривітніших народів Європи. Їхній національний характер сформувала не лише похмура погода, а й релігія, сусідство з Великобританією, та острівна ізоляція від решти Європи. Він має багато аспектів. Приблизно шість мільйонів граней, якщо бути точним. Розмовляти - улюблене заняття ірландців. Однак не чекайте приглушеного розмови біля каміна: навіть близькі друзі тут не можуть обійтися без чорного гумору. А вже якщо вам пощастило почути комплімент на свою адресу - наступна фраза неодмінно поверне вас з небес на землю. Іронія на острові в честі, так що жителі і не думають ображатися один на одного. Вони вітають один одного піднятим вгору вказівним пальцем, потім кивають головою або тиснуть руки. Теплі обійми під час зустрічі тут не прийняті. Побачивши знайомого, ірландець скаже: «Slan agat!» і це означає перш за все побажання здоров'я. Подібним словосполученням ірландці закінчують розмову: «Slan leat!» - це «До побачення!» і також побажання здоров'я. За старою ірландською традицією, вітання та відповідь на нього звучать по-різному. Представники цього народу дуже релігійні. Місцеві школи носять імена ірландських святих, дітям під час уроків розповідають про релігію. Довгий час англійські протестанти утискали ірландських католиків, відтоді католицизм в Ірландії більше, ніж релігія: це питання національної ідентичності та незалежності. Здавна в  ірландських сім'ях було багато дітей. Це традиції католиків, які наказували жінці займатися лише домашнім господарством. Заміжні жінки ще зовсім недавно не мали права обіймати державні посади. А перше офіційне розлучення, зареєстроване на території Ірландії, сталося лише 1997 року. Тому сучасна ірландська родина із трьома чи чотирма дітьми не вважається багатодітною. Ірландці не оглядаються на решту Європи, де така кількість дітей швидше виняток, ніж правило. Зазвичай одружившись лише після 30-35 років, вони одразу намагаються обзавестися потомством. Цікаве явище, яке отримало назву Irish Twins — ірландські близнюки, означає народження погодок, яких катають у великих двомісних візках. Різниця у віці між братами та сестрами в одній родині незначна. Ірландці не суворі батьки — дітям тут дозволяють якнайдовше залишатися дітьми — стрибати, пустувати і стояти на голові. Ніхто не зробить зауваження – все, як мріяла рудоволоса шведська Пеппі, яку в Ірландії теж люблять.

Культура їх спілкування тісно пов'язана з таким явищем, як посиденьки в пабі. Паб це не просто місце, де можна відпочити, випити знаменитого ірландського пива і поговорити. Для ірландця паб це частина життя, історії його народу. Тут відбуваються важливі ділові переговори, особисті зустрічі, обговорення нагальних проблем, збори, дні народження та інші заходи. Сходити в гості для ірландця менш цікаво, ніж вирушить у паб. А ще в пабах платять навкруги — у компанії кожен по черзі оплачує замовлення на всіх учасників зустрічі. Будь-який іменинник хотів би відзначити свій день народження саме в Ірландії, а все тому, що тут заведено пригощати не гостей, а самого винуватця урочистості. У пабі друзі та родичі «скидаються» на святкову вечерю, а та, кого вітають, не платить ні копійки. Щоправда, за таку щедрість раніше доводилося розплачуватися вельми незвичайним способом — іменинника перевертали ногами догори і кілька разів торкалися його головою долівки — за кількістю років. Ймовірно, весело це було лише тоді, коли тобі виповнювалося не більше десяти. Ірландці активно користуються близькістю своїх поселень до природи. Наприклад, у Дубліні не дивно відірватися від бізнесу посеред робочого тижня і поїхати полювати з собакою, а ввечері того ж дня перевірити поштову скриньку і знову поринути в буденні клопоти. А жителі поселень менше спокійно стріляють куріпок і займаються риболовлею прямо в межах міста: є всі шанси спіймати на вечерю гарну форель. Серце будь-якого ірландця традиційно сповнене любов'ю до коней. Особливо люблять коней жителі маленьких міст Ірландії: часто кінні перегони - єдине, що викликає їх інтерес. Тут породистий скакун, що йде уздовж шосе, отримає більше захоплення, ніж новенький роллс-ройс. А вже якщо в місті якогось коня готують до змагань, то він стає місцевою знаменитістю.

Отакі вони ірландці веселі, добрі і запальні!