Напевно, ніщо так не відображує менталітет народу, як його гімн. У ньому, крім звеличення рідної Батьківщини, проголошуються основні ідеї та стратегічні завдання. Гімн Німеччини має дуже довгу історію. Так, віденський капітан граф Зара, патріот, людина близька до поліції, замовив композитору Йозефу Гайдну написати гімн імператору. Капітан Зара був захоплений видовищем звитяжних атак французьких революційних солдатів, натхненних своєю Марсельєзою. Щоб перемагати, нам теж потрібен гімн, вирішив вдумливий капітан. Мелодію він замовив відомому композитору Йозефу Гайдну, який, як і Зара, був членом 
масонської ложі "Zur wahren Eintracht" ("До справжньої єдності"). Створити гімн виявилося зовсім не простим завданням, адже в Австрійській імперії не було нації, не було вільних громадян, а були тільки піддані його Високості імператора Франца II. За зразок було взято старий добрий англійський гімн "Боже, бережи короля / королеву". Починався він словами: "Gott erhalte Franz, den Kaiser" - "Боже, бережи імператора Франца"). Kaiserlied - пісня кайзера, яка була виконана вперше в 1797 році, виявилася не національним гімном, а підлеслевим прославлянням монарха. Проте, гімн користувався широкою популярністю. Його виспівували на різних мовах імперії і називали народною піснею.
Для Гайдна, який тяжко хворів і перестав писати музику, гімн кайзеру став поверненням до життя. Гайдн обожнював мелодію гімну і виконував її для себе на клавірі кожен день. Слова змінювалися з появою кожного нового кайзера, але мелодія залишалася і була офіційним гімном Австрії з 1826 до 1918 року. Можна відзначити ще один момент: в якості моделі для гімну Гайдн використовував хорватську народну пісню "V jutro rano" ("Вранці рано"). На початку XIX 
століття в центрі Європи розташовувалися 39 незалежних німецьких держав: крім Австро-Угорської імперії, сюди входили п'ять королівств, володіння одного курфюрста, 7 великих і 10 просто герцогств, а також 11 князівств і 4 вільних міста. У них не було ні загального глави або керуючого органу, ні загального економічного простору і, звичайно, не було єдиних збройних сил. Тому німецькі землі стали чудовим майданчиком для демонстрації Наполеоном свого таланту військового. Однак саме в боротьбі з французами у німців народилося усвідомлення необхідності єдності Німеччини, що стало основою руху німецького лібералізму. Головними функціонерами цього руху були люди вільних професій, студенти і професори університетів. Після деякого затишшя, 
в 1840 році вибухнула спровокована претензіями Франції на західний берег Рейну криза, яка виродилась у "Війну поетів" ( "Dichterkrieg"). На цій хвилі професор літератури Август Генріх Гофман фон Фаллерслебен, перебуваючи у черговій відпустці на Гельголанді, в серпні 1841 року склав текст, названий їм "Пісня німців". Через кілька днів патріот-професор продав текст гамбурзькому видавцю Кампе за 4 золотих луїдори. Вже 4 вересня пісня була опублікована в Гамбурзі, а ще через місяць, 5 жовтня, вперше виконана, знову-таки в Гамбурзі, під час зустрічі іншого професора-ліберала Велкера, який втік з Фрайбурга. Свято було проведено з максимальною помпою. Спочатку пройшла смолоскипна хода, потім перед готелем "Streit's", на самому жвавому міському п'ятачку, в супроводі військового оркестру та в присутності автора була виконана «Німецька пісня» на мелодію відомого гімну. Зведений хор складався з хору Liedertafel і членів спортивного товариства "Turnerschaft von 1816". За часів "Третього рейху" використовували лише першу строфу тексту "Пісні німців": вирвані з контексту вірші було зручно використовувати для пропаганди ідей націоналізму, а фраза "Німеччина понад усе" стала гаслом на плакатах "рейху". Решта строф тексту Гофмана фон Фаллерслебена була замінена нацистами на слова їхнього партійного гімну. Після закінчення Другої світової війни деякий час німецький гімн був інструментальним. Текст гімну "Третього рейху" був заборонений 1945 року союзниками. З 1952 року в якості тексту національного гімну ФРН використовується третя строфа "Пісні німців" Гофмана фон Фаллерслебена:
"Einigkeit und Recht und Freiheit
für das deutsche Vaterland!
Danach lasst uns alle streben
brüderlich mit Herz und Hand!
Einigkeit und Recht und Freiheit
sind des Glückes Unterpfand;
blüh im Glanze dieses Glückes,
blühe, deutsches Vaterland".
В НДР був свій гімн – "Auferstanden aus Ruinen", який і досі багато хто вважає набагато мелодійнішим і гарнішим від гімну ФРН. Музику до нього написав Ганс Ейслер на вірші Йоганнеса Бехера. В період ускладнення відносин із Західною Німеччиною він виконувався без слів, оскільки текст містив згадки про єдність Німеччини.
Після падіння Берлінської стіни гімн ФРН став загальним для західної і східної частин країни.
