календар подій

Календар подій

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Історія Фінляндії — це не тільки фортеці та замки. У минуле переносять і звичайні дерев'яні будиночки, де так само, як і століття тому, розставлені меблі, розкладені інструменти, і здається, що ось-ось увійдуть господарі. Фіни не зносять такі будинки заради сучасних висоток, а навпаки — дбайливо реставрують, при необхідності перевозять в краще місце, перетворюють в музеї, дозвільні центри та ремісничі майстерні. У різних містах Фінляндії збереглися цілі квартали дерев'яних будинків, прогулянка по яких занурить вас в історію і характер цієї країни.
Ми запрошуємо вас у  невелику подорож історичними дерев'яними кварталами Фінляндії.

Ідилія Старого Порвоо Старе місто — унікальна історична частина Порвоо, де збереглося середньовічне планування з вузькими вуличками й бруківкою. Хоча місто пережило кілька пожеж, жителі наполегливо відновлювали будинки на колишніх фундаментах. Саме тому, прогулюючись по тихих провулках і заглядаючи в незліченні магазинчики, ви занурюєтеся в атмосферу минулих століть. Дерев'яних будинків тут дуже багато, і неможливо розповісти про кожен. Але, опинившись в старому Порвоо, зверніть увагу на одноповерховий будиночок під номером 4 в провулку Лукіокуйя: в 1837 році тут оселився і прожив майже рік поет Йохан Рунеберг з сім'єю. Поруч розташовувалася гімназія, де він викладав класичні мови. Ще один примітний дерев'яний будинок знаходиться за адресою Вялікату 7. Будівля XVIII століття після реставрації займає затишне кафе «Хелм». Старовинний інтер'єр, смачна кава, свіжа випічка — тут можна забути про час, розглядаючи портрети імператорів на стінах. Місцева легенда свідчить, що в кафе заглядав сам Олександр I, який приїжджав на відкриття сейму в Порвоо. І, звичайно, не можна пройти повз знамениті червоних комор. В цей колір фарбували багато дерев'яних споруд у Фінляндії: червона охра не тільки робила їх нарядною, але і захищала від руйнування. Колись комори були портовими складами, зараз тут знаходяться ресторани й маленькі музеї. А ще на тлі комор просто зобов'язаний сфотографуватися кожен турист, що приїжджає в Порвоо, адже це — візитна картка міста.

Ремісничий музей в Турку
Луостарінмякі — єдиний район з дерев'яною забудовою, який уцілів під час страшної пожежі в Турку в 1827 році. Тутешнім будинкам понад 200 років, і вони до цього часу стоять там, де були побудовані. У 1940 році район перетворився в Музей ремесла, який займає 18 кварталів і понад 30 історичних будівель. У перших будинках, зведених в кінці XVIII століття, жив середній клас і ремісники. Фактично, район вважався нетрями. При пожежі його врятував пагорб Вартіовуорі, який укрив будинку від іскор. Щоб зберегти історично цінні будівлі, було вирішено відкрити в них музей. Найперші мешканці району будували невеликі житла, які з роками обростали додатковими прибудовами. Кухня одночасно була як вітальня: саме тут родина відпочивала, їла і займалася рукоділлям. Страви готували на відкритому вогні, в спеціальній печі випікали хліб. У дворах стояли сараї, зерносховища, хліви для худоби. Час минав, змінювалися господарі. Вони ремонтували та оновлювали будинки, розширювали вікна, клеїли шпалери. Але після відкриття музею тут була відновлена обстава початку XIX століття. Приїхавши в Луостарінмякі, ви можете побувати в будинку моряка, годинникаря, столяра, відвідати друкарню, ткацьку і ливарну майстерні, заглянути на пошту і в маленький магазин з солодощами.

Старе місто Рауме
Старе місто Рауме — один з чотирьох об'єктів у Фінляндії, які включені до переліку ЮНЕСКО. Хоча його вважають найбільшим в Північній Європі районом дерев'яної архітектури, ви неспішно обійдете затишні вулички Старої Рауме буквально за годину. Різнокольорові будинки, мереживні фіранки, різьблені лиштви, фігурки на підвіконнях — тут є чим помилуватися. Вуличка Кітукрянн в Старому місті — найвужча в Фінляндії, шириною трохи понад два метри. В кінці вулиці стоїть побудований в 1756 році будинок «Йокела» з рідкісними та неймовірно красивими кахельними печами.                                                                                                                                                         

Один з найбільш нарядних будівель в Старій Рауме — коричнево-білий будинок «Марель» на вулиці Кауппакату, побудований в кінці XVIII століття. Назвали його на честь першого власника, Абрахама Марелін. З 1870-х будинок належав Габріелю Гранлунд, одному з провідних судновласників Рауме. Після смерті Гранлунда господарі змінювалися, в результаті будинок викупили міська влада і в 1982 році відкрили в ньому музей. Експозиція присвячена побуту заможного судновласника: заглянувши в кімнати, ви побачите витончені меблі, безліч картин з кораблями, друкарську машинку на робочому столі, грамофон. Одна з кімнат знайомить відвідувачів з історією шкільного навчання. Акуратними рядами стоять старовинні парти, на стінах висять географічні карти, схеми й старі фотографії.

Робочий квартал «Амурі» в Тампере
Ще один незвичайний пам'ятник історії — квартал «Амурі» в центрі Тампере, на вулиці Сатакуннанкату. У цьому районі з 29 подібних кварталів зберігся тільки він. Зведені в XIX столітті будинки розташовані саме так, як стояли в минулому: п'ять житлових будинків утворюють прямокутник, а у дворі знаходяться господарські будівлі. З кінця XIX і майже до кінця XX століття тут жили фінські робітники. Інтер'єри їх квартир відновлені гранично точно. Реконструкція почалася в 1975 році, з кооперативного магазину в стилі 30-х років. До початку 1990-х відтворили обставу квартир, а в 1995 році тут відкрилося кафе «Перлина Амурі». З боку вулиці Макасіінінкату працюють магазинчики й майстерні: шевська, булочна з пекарнею, бакалійна крамниця. У житлові приміщення можна потрапити з внутрішнього двору. Майже всі квартири — комунальні, розраховані на кілька сімей. Тут можна заглянути на загальну кухню, подивитися, де прали білизну, дізнатися, як проводилася генеральне прибирання. На подвір'ї знаходяться загальна лазня і сауна, загальний туалет. На тлі цієї тісноти особливо контрастно виглядає трикімнатна квартира господаря будинку. У кожної квартири — своя історія. Можна подивитися, як жили фабричні робітниці, або побувати у квартирі колишньої швачки, яка стала останньою мешканкою кварталу. Обставини у квартирах змінюються від десятиліття до десятиліття. Спочатку в них не було нічого зайвого, тільки меблі: столи, стільці, крісла-гойдалки. В інтер'єрі 1930-х років з'явився радіоприймач, в післявоєнній квартирі на підлозі лежать іграшки, столи завалені книгами. Обстава 50-х виглядає майже сучасно. Що дивно, навіть в 70-і роки багато сімей так і продовжували жити в тісноті, з мінімумом зручностей.

Старовинні будинки Ловііса
Для невеликого містечка Ловііса, який розташований в 87 км від Гельсінкі, історичні дерев'яні будинки — не просто музейний квартал. Щороку, в останні вихідні серпня, тут проходить Фестиваль старовинних будинків. Кілька десятків будинків відкривають двері для всіх охочих. Заглянути можна не тільки в житлові приміщення, але і в затишні дворики: помилуватися квітами, колекціями старовинних меблів, випити кави в домашніх кафе. У цій чарівній традиції беруть участь будинки, яким понад сто років, і більшість з них відреставровані коштами приватних осіб. Найцікавіше в фестивалі — не просто побачити реконструкцію далекого минулого, а дізнатися, як живуть тут люди сьогодні. Господарі із задоволенням приймають відвідувачів, все показують і розповідають. На Кухлефелтінкату, 8 розташований один з найбільш популярних будинків - Kuninkaanlampi («Королівський ставок»), побудований у другій половині XVIII століття. Хоча зовні він виглядає досить скромно, всередині повно антикварних речей і незвичайних прикрас. У спекотну погоду особливо приємно прогулятися по саду, що потопає в зелені, і заглянути в майстерню господині, де часто представлені роботи художників.
Ще одна примітна будівля — темно-жовтий двоповерховий будинок з пілястрами, який стоїть на Sepänkuja 8. У різні часи тут жили капітан, аптекар, архітектор, а тепер будинок займає готель, який так і називається - Pilasterit. Найстаріша частина будівлі, що збереглася до наших днів, була побудована в 1776 році. Попри сучасні зручності, обстава в готелі й зараз співзвучна духу епохи, що пішла: витончені столики, вантажні дивани та крісла, приглушене світло і затишна вітальня, повна книг.

Будинки купців і чиновників в Куопіо
Музейний квартал в Куопіо налічує одинадцять дерев'яних будівель. Тут можна побачити, як жили купці, чиновники, прості городяни й селяни до початку XX століття. Всередині будинків, як і в інших музейних кварталах, відновлені інтер'єри квартир. Є й робочі приміщення: стара аптека, лавка кравця, шевська майстерня. Будівля аптеки — найстаріше в усьому місті. Спочатку воно було житловим будинком, потім тут розмістили склад боєприпасів, а після відкрили аптеку. Відвідувачам представлено інтер'єр в дусі початку XX століття. Столи та полки заставлені колбами й склянками, притягують погляд аптекарські ваги, можна заглянути в лабораторію і комору. Будинок, що колись належав родині судді, був побудований в 1849 році. Помітно, що мешканці ні в чому не мали потреби: дорогі меблі, канделябри, дзеркала, портрети на стінах. Під склом на столі — вирізки з газет того часу. У будинку великі вікна, просторі, світлі кімнати, в їдальні накритий до обіду стіл, і тут же стоїть піаніно. В одній з кімнат детально відтворено обставини житла Мінни Кант, першої відомої письменниці в Фінляндії. Мінна Кант боролася за жіночу рівноправність, і день її народження 19 березня став державним святом — Днем рівноправності. У Куопіо вона приїхала в ранньому дитинстві, тут же вчилася. У деяких будинках всього по дві кімнати: зазвичай в них селилися дві сім'ї. Самі будинки досить довгі, щоб мешканці не заважали один одному. Наприклад, в будинку, побудованому в 70-і роки XIX століття, коли-то жила сім'я кравця і сім'я ткача. В одній кімнаті розкладені кравецькі інструменти, розставлені праски, біля вікна стоїть швейна машинка, в інший можна у всіх деталях розглянути старовинний ткацький верстат. І, звичайно, предмети побуту: від дерев'яної люльки до куточка для вмивання.

Залізничний квартал в Коуволі
Музейний квартал в районі Кауніснурмі знаходиться поруч з центром Коувола, за 20 хвилин ходьби від вокзалу. Складається він з дерев'яних будинків, побудованих на рубежі XIX-XX століть. Колись в них жили машиністи паротягів і інші працівники залізниці. В наші дні квартал став пам'ятником залізничної історії.
У відреставрованих будинках розмістилися музеї, майстерні, магазини й кафе. До літа 2012 року багато туристів приїжджали в Кауніснурмі, щоб побувати в Музеї аптеки. Зараз він закритий, і помилуватися історичною будівлею можна тільки зовні. Відразу дві старовинні будівлі займає Музей радіо і побуту, що відкрився в 1990 році. Відділ радіо знаходиться в одноповерховій будівлі з круглою антеною над входом: тут розповідають про історію лампового і військового радіо. Відділ побуту розташований в невеликому будиночку з червоним дахом, який побудували на початку 1900 року. Тут представлений фінський побут в період з 1920 по 1960 роки: кожному десятиріччю присвячений окремий зал.

Квартал ремесел Тайтокорттелі в Йоенсуу
У самому серці міста Йоенсуу, недалеко від ратуші, знаходиться ремісничий квартал Тайтокорттелі. Його складають всього чотири будівлі: будинок Мустонен, будинок Парвіайнена, комору і будинок з червоної цегли. Будинок Мустонен побудували в 1870 році. Будинок Мустонен примітний швейцарським стилем: різьблені прикраси фасаду, шестикутне стільникове вікно, витончені балкони, на одному з яких сидить ангел. Будинок Парвіайнена спочатку знаходився в іншій частині міста. Судновласник Петтер Парвіайнен побудував його в 1886 році. У 1970-ті роки Йоенсуу активно забудовували, тому історичну будівлю вирішили перенести в центр і розібрали, а в 1979 році зібрали за оригінальним зразком на новому місці. Як і в будинку Мустонен, тут довгі роки працювали контори та різні служби, а з 2013 року відкрився «Будинок родини». Цоколь світлої одноповерхової будівлі прикрашений декоративними зірками, в будинку є льох і горище з фронтоном. Тут проводять виставки та інші заходи. У 2006 році квартал Тайтокортеллі став культурним центром, де панує атмосфера провінційної Фінляндії XIX століття. Тут працюють ремісничі майстерні, при них відкриті магазини й кафе. У кварталі регулярно проходять міські свята, ярмарки та виставки.

Дерев'яні будинки в фортеці Лаппеенранта
На території фортеці Ліннойтус в Лаппеенранта теж знаходиться декілька цікавих дерев'яних будинків. Наприклад, недалеко від входу в фортецю, на вулиці Крістіінанкату, стоїть одноповерхова жовта будівля кафе Majurska («Майорша»). Це колишній Будинок офіцерів: у другій половині XIX століття тут жили офіцери з сім'ями, а в передвоєнні роки будівлю займала лікарня. У 1986 році, після реконструкції, дружина майора відкрила в будинку невелике кафе зі старовинним інтер'єром. Пройшли роки, зараз у кафе інша господиня, але тут як і раніше затишно і смачно. На площі Катаріни знаходиться ще одна дерев'яна пам'ятка фортеці — Майстерні Христини. Це темно-червоні одноповерхові будівлі, побудовані в 1800-х роках. В наші дні тут знаходяться не тільки ремісничі майстерні, але і невеликі магазинчики.

 

X