Польська валюта під назвою «злотий» існує дуже давно. Вона пережила кілька офіційних держав, безліч реформ, але при цьому не змінила своєї характерної назви. Перед створенням злотого в Польщі функціонували декілька базових грошових одиниць: гривня, яку ще називали польською маркою, копа, що прийшла в Польщу з Чехії, а також краківська гривня, яка прийшла на зміну польської марки у ХIV сторіччі. Сама назва «злотий» характеризувала своє походження: «злотий» - зроблений із золота, і поширювався у вигляді дрібних монет, які привозили в державу. З часом золоті монети замінили на срібні. Уже з ХV термін «злотий» позначав національну валюту Польщі. З 1663 року почали карбувати срібну монету номіналом 1 злотий. Після трьох розподілів Речі Посполитої термін «злотий» вживали все менше, зокрема він зберігся лише в російській та австрійській зоні. Після здобуття незалежності в 1918 році в Польщі вивели всі валюти, які використовували упродовж попередніх років, замінивши їх польською маркою. 28 лютого 1919 р. Сейм ухвалив закон «Про назву польської монети». Були обрані назви «злотий» і «грош». Що цікаво, поляки розмірковували над тим, аби назвати валюту «лехом» – таку назва їй надав у декреті Пілсудський. Депутати теж думали над назвою «пяст». У період з 1939 по 1944 роки замість звичайної валюти випускалися окупаційні гроші номіналом від 1 до 500 злотих. Вони мали вигляд банкнот з довоєнним дизайном, але новим текстом. Іменувалися вони окупаційними злотими «генерал-губернаторства». Монети ж не змінили свого дизайну, вони випускалися виключно з заліза і цинку. У 50-х роках ХХ сторіччя були випущені нові банкноти внаслідок деномінації за курсом сто до одного. У результаті деномінації 1995 року курс номінала злотого був зменшений в 10 000 разів, а згодом увели курс, який скасував орієнтацію польського злотого на європейську валюту.