На південному сході Фінляндії, в селі Койтсанлахті, знаходиться дивовижний і загадковий парк скульптур, створений місцевим художником-самоучкою Вейё Рёнккёненом. Гості, прогулюючись, зустрічають десятки статуй з бетону, які зображують людей, тварин і міфічних персонажів.
Вейё Рёнккёнен народився в селі Койтсанлахті в 1944 році. Він не отримав ніякого художньої освіти, а в 17 років почав працювати на паперовій фабриці. Зі своєї першої зарплати Рёнккёнен купив десяток саджанців яблунь та посадив їх у своєму парку. Після роботи він регулярно приходив туди, садив дерева, чагарники, квіти й ліпив скульптури. Це стало справою всього його життя, на створення парку художник витратив півстоліття. Коли Вейё Рёнккёнена питали про долю парку після його смерті, скульптор відповідав, що це місце треба засипати піском, щоб в ньому панувало тисячолітнє мовчання.
Він створював парк для себе, вважав його способом самовираження. Це можна помітити й по тому, які рішення вибирав автор для свого саду: він не висаджував рослини згідно з планом і правилами дизайну, а робив так, як йому бачилося. Скульптури ж доповнювали його особисте світовідчуття. По ним можна судити про внутрішній світ автора, його ставлення до життя й оточення.
Складно порахувати, скільком рослинам дав життя Вейё Рёнккёнен, тому що велика їх частина в саду не прижилася. Він спеціально не доглядав за ними, а спостерігав, як ними розпорядиться природа. Тому весь парк — це поєднання дій природи й того, що намагалася внести людина. І все-таки, в парку знаходиться близько п'ятисот видів рослин, які автор розмістив на свій смак. Будівлі в цьому мальовничому куточку Рёнккёнен фарбував в різні кольори, а поруч висаджував рослини, які гармонійно підходили за колірною гамою.
Так, навпроти червоної стіни будинку він посадив білі анемони, а навпаки зелених будівель — лілові рододендрони.
За 50 років роботи в парку Вейё Рёнккёнен створив понад п'ятсот статуй. Цілий ряд дитячих скульптур він зробив після смерті своєї матері. А в іншій частині парку зосереджено близько двохсот скульптур, об'єднаних назвою «Сад йоги». Вейё Рёнккёнен з дитинства займався йогою і не міг не запам'ятати цю частину свого життя.
Подібне мистецтво, коли люди, які не отримали відповідної освіти, створюють художні твори, використовуючи змішану техніку та абсолютно незвичайні матеріали, стало популярним на початку нашого століття. Художники-самоучки не дотримуються канонів, але це не заважає їм творити й отримувати незвичайні результати.
Згодом багато скульптур парку Вейё Рёнккёнена вкрилися мохом. Їх легко можна було чистити й підфарбовувати, але тоді вони перетворилися б на прості та бездушні гіпсові статуї.
А твори Рёнккёнена були створені й залишені в природі, щоб вони поступово руйнувалися, як руйнується життя людини. Автор розумів, що коли-небудь життя закінчиться, так нехай і його скульптури теж помруть з часом, хоча вони й зроблені з бетону. Скульптури просто подарують якийсь момент радості та здивування глядачеві, який прийде в парк і доторкнеться до життя його автора.
Помер Вейё Рёнккёнен у 2010 році, причому популярність прийшла до нього зовсім незадовго до смерті. Президент Фінляндії навіть призначила йому премію за його заслуги, проте художник відмовився її прийняти. За нього нагороду отримав його друг-фотограф. Рёнккёнен пояснив, що створював свій парк не заради грошей і нагород, він не хотів нічого, крім самовираження.
Сьогодні парк живе насиченим життям, хоч і не є комерційною структурою. Раз на рік в ньому проводиться карнавал, іноді проходять концерти та виставки про життя Вейё Рёнккёнена. А дивина і містицизм унікального парку приваблюють все нових і нових гостей, охочих поринути в таємничий світ скульптур і рослин, зрозуміти душу самотнього художника і просто насолодитися тишею цього загадкового місця.
Відвідувати парк найкраще в теплу пору року, з ранньої весни до пізньої осені, щоб сніг не заважав знайомству зі скульптурами, та й прогулюватися по доріжках набагато приємніше в сонячні дні. Вхід на територію парку безкоштовний. Протягом літнього періоду число відвідувачів сягає 26 тисяч осіб. Знайомство з цим місцем вражає, навіть часом шокує, і завжди гість отримує незабутні відчуття від зіткнення з народним мистецтвом Фінляндії.
